качество сборки
стоимость обслуживания
Одни только достоинства и дня не хватит перечислять))
практически нет если не считать кое каких запчастей которых надо заказывать в эмиратах.
Машина вообще очень впечатлила .не ожидал когда покупал причем брал за копейки так как у хозяйки была своя машинка а после смерти мужа она не знала что делать с этим красавцем.если сказать что это корабль на дорогах и король по комфорту значит ничего не сказать.я был просто поражен.сделанная невероятно с вкусом душой и любовью.Сталь толстая как у танка (многие думают что бронированная), по надежности я таких не встречал хотя до нее били праворукие.На дороге всегда засматриваються .на светофорах восхищаються.что очень приятно.вообще порекомендовал бы брать людям такие машины.вниманиением будете обеспечены))
Неудобным я могу назвать размер основных педалей. Они несколько узковаты, поэтому управлять данным авто можно только в узконосой модельной обуви. Все остальные механизмы работаю как часы. Поэтому я продолжаю оставаться и дальше ярым приверженцем данной марки и менять машину не собираюсь.
Несмотря на то, что Инфинити Q45 выпускали уже очень давно многие до сих пор ездят именно на этой модели. Я оказался в их числе. И, несмотря на ее почтенный возраст, отказываться от этой машины не собираюсь. Связано это с ее практичностью. Она сделана на века. Салон удобный и просторный, багажник вместительный. Правда, под частью багажника прячется бензобак, что несколько снижает вместительность. Двигатель 4,5 литра, но при этом использует только 14 литров на сотню. А это для такой мощи просто смешное количество. Корпус у автомобиля также на уровне – ничего лишнего, никаких наворотов, все строго и по делу. Одним словом – классика.
дизайн кузова, динамика, дорожный просвет, качество материалов, качество сборки, коробка передач, объем багажника, простор салона, стоимость обслуживания, тормоза, цена
расход топлива, управляемость, шумоизоляция
Ну ось і збігли три роки разом зі "злючкою-колючкою". Машиною здебільшого користувалась дружина, а ось "грався" вже особисто сам. Тут історія "американського бітка", що ретельно підбирався та грався-робився максимально скурпульозно. А потім ще доточувався до близькоідеальної машини. І в цілому по досягненню майже 53 тис. км або 3+ років користування - зроблений по максимому від бажаного. За цей час накатано живими 24 тис км. Щось по ЄС, щось по Україні. В тому числі чудова подорож серпантинами Чорногорії та Бока-Которок та на контрасті евакуація полями з облогового Чернігова, коли кіренс 21 см та повний привід творив дива. Та витяг дитину з дружиною майже перед носом у танків по прострілюваним дорогам та вивез у сусідню Польщу. В цілому машина доволі сильно закарбувалась у сердце. Зі всіма своїми плюсами і мінусами. Тож - сподіваюсь досвід комусь стане в нагоді. Навіть і не знаю, з чого почати. За час експлуатації було х3 реальні проблеми, які як потім виявилося є в принципі типовими "болячками" мерса. Бо на 90% це Мерседес-Бенц ГЛА250 Х156 4матік. Зі всіма похідними. 1. Втягуюче реле стартеру, вилізло у дружини в Польщі. Просто закисло через знос пильників. Та почало підклинювати рандомно, машина просто не реагувала на кнопку старт стоп. Ціна питання 650 грн релешка +600 грн робота у Львові. +/- 40 хвилин роботи. 2. Роз'єм кан шини. Він просто витикнувся з під приборки одного разу. Так - цьому передувало переміщення машини тривалий час по вельми не якісній дорозі. То списую, на збіг того, що машина була в дтп та потім зіграли наші дороги. Машина висвітила "ялинку" на приборці та сповістило, що всі можливі системи авто вимкнуто . Проте продовжувало рухатися та бути керованим. Знайти було зі старту не просто, проте "плаг аут / плаг ін" все виправило. Ціна електрика діагноста, що перелапатив всі датчики в машині - не порадувала 3ма тис грн. 3. Стандартне для зими та мерсів А класу /СЛА, ГЛА, тощо /Клапан ВКГ, тут вже більш головняково. Бо в М270 варіації двигуна МБ 1 покоління це все було передбачено виробником - як заміна в купі, з вивішуванням двигуна за всі гроші світу. Проте - покопавшись глибше в темі та звірши партовки датчиків - був куплений новий оригінальний датчик з МБ Е класу та трошки похомутавши з трубками впуску/випуску - замінений. Ціна датчика з клапаном порядка 2300 грн, установка 1200 грн без зняття нічого окрім захисту картера*. В принципі - на цьому і все за три+ роки. Не вважаю, це чимось екстраординарним. В іншому це просто заміна мастила та фільтрів на інтервалі 8-10 тис.км, або до року користування. При чому все доволі приємно коштує - оригінальні фільтра Манн та Денсо, що є оригіналами МБ. Масляний 400+/- грн, повітряний 500+/- грн, фільтр салону вугільним напилом - 720 грн. Мастило 5.6 літрів - мені подобається Несті Про 0w40 фінське і я його користую, через адекватну якість та апрувку МБ 229.3 та низьку популярність серед підробок, через не розкручений бренд виходило щось накшталт 1700 грн на цей об.єм. Не вважаю, що тут є щось дорогого, як для хоч і японсько-німецького, але ж все таки преміуму. 2.0Т в купі з 7g DCT преселективним робототом та вага в 1.6т - дають машинці потенціал "вистрілювати". Максимально дотягав її по сербським автобанам до 234 км/год проте там відсічка спрацьовує на 230 км/год, то спуски в поміч. Машина веде себе доволі впевнено. Вона приземкувата в стоці на доволі широкій гумі - проте клір в 21 см таки дає своє. То не сказав би, що ти прям на 100% їдеш на релаксі. Все ж її крейсерська і "зрозуміла" швидкість 140-180 км/год. З адекватним розхідом 9-11 л/100км. По місту, як стріляти зі світофорів можна легко бачити 16-17 л / 100 км. Тут не варто очікувати див адже кардан на задні крутиться до халдекса п.ятого покоління постійно. При спокійній суванині по місту це десь 11-12л в середньому на сотню. А по трасі при 80-90 км можна досягти найекономічніших 6,3 літрів. Хоча особисто в горах при тривалих скатах бк відсвічував і 5.2л це напевно найменше, що я бачив на приборці
