Починаючи з року так 2015-го парк «євроблях» в Україні стрімко зростав. Автівок з «чужими» номерними знаками на дорогах ставало дедалі більше, та серед них навіть з’являлись недешеві авто преміум-класу. Тоді здавалось, так буде завжди: законопроекти в парламенті реєструються, а потім відхиляються один за другим, патрульних «бляхи» не цікавлять, митники без поліції безсилі…
Додатковий внесок зробила й потужна активність громадських організацій: мітинги під стінами Верховної Ради, створення ними мережі реальної взаємодопомоги, з в тому числі з «мобільними» адвокатами, які приїжджали на місце зупинки «євробляхи», щоб довести поліціянтам «законність» експлуатації нерозмитнених автівок. І це працювало.
Дедлайн
І все ж у листопаді 2018-го активісти та «бляхарі» отримали те, чого вимагали від влади. Правила розмитнення були змінені, законом чітко визначено як саме «євробляха» може бути «легалізована», та скільки грошей за це доведеться заплатити. Зараз ми не будемо просторікувати про те, чи всіх зацікавлених осіб влаштували оновлені ставки податків. Адже відомо: щонайменше 140 тисяч машин на єврономерах вже розмитнені, і процес триватиме ще наступних 3 місяці. Краще поговоримо про новий сегмент авторинку, який виник після введення нових правил розмитнення та встановлення «дедлайну» для «євроблях»... Але спершу згадаємо, чому питання про 300 євро взагалі у нас виникло.
Звідки взялись оті «300 євро»?
Той, хто слідкує за нашими новинами, неодмінно пам’ятає пару публікацій кількарічної давнини, в яких ми спільно з громадськими активістами досліджували питання: чи їздять в Німеччині та Польщі на автівках за 300 євро. Коротке резюме цих досліджень – за 300 євро у ЄС цілком реально придбати автомобіль, який більш-менш на ходу, а додавши ще кілька сотень «умовних», можна навіть стати власником транспорту з дійсним техоглядом.
Однак на таких дешевих авто ні поляки, ні німці не їздять. Їх ставлять «під паркан», адже утримувати їх невигідно: потрібен дорогий ремонт для проходження наступного ТО, або вартість страхування чи розмір податків перевищують ринкову ціну самої автівки. Та й рівень доходів європейців дозволяє їм купувати автомобілі, за ціною вищою ніж вартість потертого вживаного iPhone.
Що у нас?
Вивчаючи масив оголошень щодо продажу вживаних авто, в категорії «нерозмитнені» ми налічили близько 1000 пропозицій з ціною до 500 американських доларів. В оголошеннях звиклі «Гольфи», «Пасати», «Вектри», «Мегани» та чимало інших, їм подібних ТЗ випуску кінця 90-х та початку «нульових».
Практично у кожному оголошенні присутнє слово «торг», а також інформація про те, що машина на ходу, хіба часом продавці згадують про потребу якогось незначного ремонту ходової частини, рідше – про наявність «дрібних» кузовних недоліків.
Дешевше «індексу автошроту»
Чому міг виникнути такий сегмент, коли авто продають дешевше, ніж раніше за нього могли дати на «автошроті»? Одна з можливих причин – старість. Торговців вживаними запчастинами не цікавлять авто віком понад 20 років, попит на «кавалки» до них незначний. Ще одна – перенасичення ринку пропозицією. Нерозмитнених авто багато, і є з чого вибрати. Наслідок – низький попит та завищена пропозиція.
Ще один «індекс незнижуваної ціни» - вартість металобрухту. За тонну ваги залізяччя можна виручити близько 5000-5500 гривень. Нижче цього значення залишкова вартість будь-якої «євробляхи» вже не знизиться.
Безнадійні
Після встановлення нових правил частина машин потрапила до розряду «непрохідних» за екостандартами Євро: фактично всі авто, випущені раніше 1997 року, не мають шансів отримати сертифікат відповідності з Євро-2. Ще одна частина була ввезена настільки «легально», що зняти їх з обліку в країні реєстрації неможливо – втрачено контакти юридичного власника, або ж він не готовий іти на діалог (чи може й готовий, але просить чималих «відкупних»). Також не слід забувати про водіїв, які просто не мають коштів на розмитнення (і навіть пишуть про це в оголошеннях), а також про тих, хто принципово не заплатить податки, «бо їх там все одно вкрадуть».
Отож, чимало тих, хто досі їздив чи ще їздить на нерозмитненому авто, щоб повернути собі хоч якісь кошти за здійснену кілька років тому покупку, готові віддати машину на ходу за 300-500 доларів. А дехто навіть готовий поміняти своє «євроавто» на «Жигулі». Як не крути, «дедлайн» наближається.
Хто купить?
Ідея отримати «колеса» за ціною смартфона виглядає неймовірно привабливою. Однак, перше, що треба знати, – після 24 травня штраф за порушення строків тимчасового чи транзитного ввезення «євробляхи» становитиме 170 тисяч гривень. До речі, він може торкнутися не лише тих, хто «попадеться» на дорозі, а й тих, за ким таке авто зареєстроване. Наприклад, коли ввезення відбулось не за допомогою нерезидента-«верблюда», а самостійно, «на себе». Або ж якщо є зафіксовані факти керування таким ТЗ – наприклад, штрафи за порушення ПДР.
Їздити на такій машині можна хіба десь подалі від доріг, на яких може з’являтись поліція: скажімо, використовуючи «бляху» як фермерський «джип», яким не шкода «товкти» по полях. І навіть така їзда рано чи пізно може закінчитись тим самим штрафом чи конфіскацією.
Здати на запчастини можна теж лише у випадку, якщо машина раніше ніде і ніяк не «світилась» на вас в будь-якій державній базі даних. Інакше «розкомплектування чи втрата» - і штраф у ті самі 170 тис грн.
Єдине що залишається, - купити таке авто в якості резервного донора запчастин, якщо ви експлуатуєте подібну модель на українській реєстрації. Але «донора» доведеться сховати так, щоб ніхто його не помітив, бо знову ж штрафи…
В результаті, маємо те, що в Україні виник свій невеликий ринок «безнадійних» авто, ціною кількасот «умовних», які, подібно до Європи, нікому не потрібні… Щоб закінчити розмову на хоча б якійсь позитивній ноті, давайте будемо вважати, що у нас з Європою з’явилась ще одна спільна риса – ринок недорогих і майже нікому не потрібних автомобілів, які, в принципі, могли б ще їздити, та юридичні формальності не дозволяють легально використовувати їх надалі.
Коментарі (3)
КАК ЕЗДЯТ ТАК И БУДУТ ЕЗДИТЬ
Ага. На Пешкарусе.
В общем по прежнему,для простого украинца,автомобиль является роскошью! Наша власть живет в своем комфортном мире и проблемы рядового гражданина ее не интересуют!!! Главная задача нашей власти - выжать последние копейки со своего народа,чем успешно и занимаются наши "руководители" !!!