Для комерційного Volkswagen Crafter не дивина жити серед собі подібних. Перше покоління фургону ділило платформу з дуже популярним у нас Mercedes-Benz Sprinter і його американськими побратимами Freightliner Sprinter і Dodge Sprinter. Друге покоління в концерні вже будували без сторонньої допомоги. Втім, і тут не обійшлося без двійників. Як альтернативу Crafter власну версію фургона випускають і в дочірній компанії MAN, яка широкому користувачеві відома здебільшого вантажівками та автобусами.
Часто можна почути, що розробкою всіх нових моделей концерну Volkswagen опікуються інженери материнської компанії, а фахівці інших фірм лише адаптують продукцію під потреби своїх клієнтів. Насправді це не так. Над тим же фургоном інженери обох фірм працювали спільно і намагалися об'єднати свої знання для випуску найконкурентнішого продукту. Згідно з легендою, МАНівці працювали над вантажними навичками машини, а в VW відповідали за її цивільні характеристики.
Втім, журитися щодо відмінностей в плані дизайну німці особливо не стали. Наприклад, ззаду і в профіль автомобілі відрізняються лише набором шильдиків, а спереду всі розбіжності зводяться до іншої фальшрадіаторної решітки з логотипом MAN по її центру. Приблизно таку ж ситуацію можна спостерігати й в інтер'єрі фургона, де основною відмінністю є кермо з логотипом мюнхенського бренду.
Як того вимагає даний клас, новий TGE випускається у великому різномаїтті розмірів та варіантів. Наприклад, для фургона доступні два варіанти колісної бази, а його довжину можна змінювати в діапазоні від 5986 до 7391 міліметра. Крім цього варіюється і висота даху - в діапазоні від 2355 до 2835 міліметрів, а максимальна дозволена маса тут досягає 5,5 тонни.
Підвіска автомобіля цілком і повністю продиктована його призначенням. На задній осі використані дуже прості в обслуговуванні поздовжні ресори, здатні витримувати велике навантаження. А от спереду - стандартні для машин німецького концерну стійки типу «MacPherson». Багато людей побоювалися, що таке компонування сильно відіб'ється на ресурсі елементів підвіски, але, як показує практика, особливих проблем вона не приносить.
До переваг MAN TGE можна віднести технологічність авто. Серед зручних рішень тут можна виділити систему Park Assist, яка, - і про це можна здогадатися з назви, - практично самостійно паркує автомобіль. Водієві тут залишається тільки керувати педалями та виконувати підказки на екрані. Також існує схожа опція і для автомобілів з причепом.
Під капотом фургона встановлюється дволітровий турбодизель сімейства EA288. Для автомобіля цей двигун доступний в одному з чотирьох варіантів віддачі. Початкова версія розвиває 102 кінські сили та 300 Нм крутного моменту. У топової ж модифікації його віддачу збільшили до 177 кінських сил і 410 Нм крутного моменту.
Як альтернативу також пропонують електричний MAN eTGE зі 136-сильним мотором, що розвиває 290 Нм крутного моменту. Під підлогою у такого автомобіля встановлена батарея на 35,8 кВт·год, чого за даними виробника має вистачати на 130-140 кілометрів пробігу при звичайній експлуатації або на 60 - 80 км при повному навантаженні.
Тип приводу у TGE може бути різним, але в залежності від обраного компонування змінюється і перелік доступних агрегатів. Наприклад, для передньоприводних авто недоступний 122-сильний турбодизель, а для задньоприводних - базовий 102-сильний агрегат. Тим часом фургони з приводом на всі колеса отримують тільки топові мотори: на 140 і 177 кінських сил. При цьому всі двигуни будуть доступні лише з 6-ступеневою «механікою», а для найпотужнішого як альтернативу запропонують 8-діапазонний «автомат».
Отже, MAN TGE практично повністю повторює Volkswagen Crafter - і зовсім цього не приховує. Навіть більше: виробництвом обох автомобілів опікується одне підприємство, розташоване у польській Вжесьні. До слова, лише два з десяти автомобілів, випущених на цій фабриці, мають емблему MAN. Причому, в концерні впевнені в успішності такого розподілу.
Та в чому ж його мета? Насправді все просто: у випадку з TGE німці більше націлені на корпоративних клієнтів, у яких вже є парк вантажівок або автобусів MAN, і їм потрібні авто під «технічки» або машини для перевезення пасажирів на невеликі відстані. Причому, справа тут не в лояльності до бренду або дизайнерських перевагах, а скоріше в зручності адміністрування парку. Набагато комфортніше, коли всі твої автомобілі обслуговуються в одному місці, а для розв'язання елементарних питань не доводиться комунікувати з великою кількістю сторонніх людей.
Що ж стосується ціни, то у випадку з комерційною технікою вона може сильно змінюватися залежно від потреб клієнтів. Суто для орієнтира ми попросили офіційного імпортера прикинути в яку суму обійдеться купівля одного суцільнометалевого фургона в базовому виконанні зі стандартною висотою даху і найменшою довжиною кузова. І на виході отримали суму у 28 тисяч євро. Приблизно ці ж гроші доведеться викласти за найдоступніший Crafter. А, власне, на що іще можна було чекати?
Прокоментуйте першим