Уважно вивчивши найпопулярніші європейські ринки, з яких «гонщики» найбільш масово привозять легкові автомобілі, саме час розібратись із деталями покупки авто «там». Є чимало нюансів документального оформлення, вартості окремих етапів та виїзду на транзитних номерах до України. Отож, приступаємо до вивчення усіх подробиць ремесла «гонщиків»!
Перевіряємо документи
Набір необхідних «паперів» на автомобіль за кордоном може варіюватися, - в кожній країні власні правила. Свідоцтво про реєстрацію – не завжди єдиний документ на транспортний засіб.
У Німеччині, окрім звичного «техпаспорта» («малого бріфа»), вам знадобиться ще і так званий «великий бріф». Цей документ із основними технічними характеристиками ТЗ видається один раз на все «життя» машини в країні і не змінюється при перепродажі авто. Схожі правила і у Польщі: продаж машини неможливий без передачі новому власнику «карти поязду». У цій книжечці червоного кольору, окрім інформації про авто, фіксується вся його історія в країні.
Спершу варто розглянути документи та звірити VIN-код, оскільки випадки підробки реєстраційних документів бувають і у країнах Євросоюзу. Також слід пам’ятати про ризик придбання машини, яка знаходиться в розшуку, особливо серед найдешевших варіантів. Додає свого й те, що у багатьох країнах ЄС під час перереєстрації чи продажу відсутній обов’язковий експертний огляд авто на кшталт того, як це відбувається в Україні. Якщо маєте навіть найменші сумніви щодо юридичної чистоти автомобіля – попросіть продавця під’їхати до відділу поліції для перевірки «по базах». Таку послугу повинні надати безкоштовно.
«Купча»
Для укладення договору купівлі-продажу у більшості країн ЄС нотаріус чи сервісний центр не потрібні. Зазвичай «купча» - це типовий бланк формату А4, що заповнюється у двох екземплярах, від руки, і без будь-яких мокрих печаток. Записуєте дані автомобіля, продавця і покупця, та фіксуєте все автографами. Робите це, звісно ж, на мові країни, де зареєстроване авто. Якщо ж продавець – юридична особа (фірма, «автокоміс»), то замість «купчої» застосовуватиметься рахунок-фактура (інвойс, накладна).
Після укладення договору та передачі реєстраційних документів ви – офіційний власник автомобіля.
Зняття з обліку та отримання «транзитів»
Українське законодавство вимагає, щоб на момент розмитнення автомобіль був знятий з обліку у країні попередньої реєстрації. У Німеччині це зробити зобов’язаний продавець. Про зняття з обліку свідчить відмітка у «малому бріфі». Номерні знаки при цьому знищуються, а страхування стає недійсним. Рухатися по дорогах на такому авто заборонено – виключно на автовозі.
Щоб повертатися додому своїм ходом, потрібно оформити тимчасові номерні знаки – так звані «транзити», та отримати тимчасове свідоцтво про реєстрацію («рожевий бріф»). «Транзити» існують вони двох типів: «жовті» (зі строком дії 5 днів, вартістю близько 100 євро), та «червоні» (чинні 30 днів, вартістю близько 300 євро). В комплект до них входить страхування. Відвідувати державні органи для цього не потрібно – їх можна купити у посередників (на «автохаусах»).
Із «жовтими» транзитними табличками можуть виникнути проблеми у інших країнах –вони призначені лише для використання на території Німеччини. Для іноземців і продажу за кордон існують номерні знаки з червоною смужкою. Втім, можливість зекономити 200 євро спонукає до хитрощів. На момент створення цього матеріалу до таких «економістів» умовно-лояльно ставиться Польща. Проблеми під час перетину кордону (штраф 500 злотих) будуть лише тоді, якщо проґавите 5-денний строк чинності «транзитів».
У Польщі обов’язки продавця закінчуються на етапі підписання «купчої». Зняти з обліку автомобіль потрібно вже покупцю. Зробити це можна за місцем реєстрації авто у «відділі комунікації». Там же можна виготовити тимчасове свідоцтво про реєстрацію та «транзитні» номерні знаки. Не забудьте купити тимчасове страхування. Разом це все коштуватиме близько 200 злотих.
У Литві зняття з обліку і видача «транзитів» відбувається у місцевій реєстраційній службі Regitra.
Існують і правові колізії: у Швеції та Італії автомобіль взагалі неможливо зняти з обліку до реєстрації його у іншій країні. Імовірно, тому звідти й не «женуть» автівки масово, хоча в Топ-15 країн, найпопулярніших серед «гонщиків», Швеція та Італія все ж потрапили.
Оформлення «експорту»
Якщо автомобіль коштує більше 1000 євро, необхідно оформити експортну декларацію. Зробити це можна у будь-якій брокерській компанії на території Євросоюзу. В Німеччині такі пункти часто розміщені одразу на «автохаусах». Також цей документ можна оформити і у Польщі, вже перед українським кордоном.
Якщо це передбачено умовами продажу, (як правило, така інформація вказується в оголошеннях, ціна «брутто» і «нетто») можна повернути від 15% до 23% місцевого ПДВ від вартості авто, вивізши ТЗ за межі ЄС. Оформлена експортна декларація і є підтвердженням цього факту. Також цей документ буде додатковим аргументом при оцінці транспортного засобу на українській митниці.
Щоб додатково зекономити на розмитненні автомобіля в Україні, можна виготовити сертифікат EUR1. Нагадаємо, що цей документ стосується лише ТЗ, які мають походження (тобто, фактично – виготовлені) у ЄС. Він підтвердить те, що автомобіль справді виготовлений на території Євросоюзу, та дозволить сплатити не «стандартні» 10% мита, яке розраховується від оціночної вартості ТЗ, а менше – від 4,5 до 6,4%. Причому, з кожним роком ці ставки зменшуються.
Під’їжджаємо до «колєйки»
Тепер, коли на «свіжокупленій» автівці «транзити», а на сидінні поряд папка з усілякими «купчими» та «бріфами», час їхати в Україну. Звісно, щоб розмитнити автомобіль, та отримати на нього вже «стаціонарні» українські номерні знаки. Але перед тим доведеться стати у «колєйку» (так називають чергу поляки) перед пропускним пунктом, де розпочнеться митне оформлення автомобіля. А це ще один із етапів, який необхідний для того, щоб «свіжокуплена» машина перейшла у категорію «свіжопригнаних». Звісно, і про це ми обов’язково розповімо у всіх деталях згодом.
Рекомендуємо підписатись на пріоритетне отримання новин від AUTO.RIA, щоб першими дізнаватись про головне!
Прокоментуйте першим