«Резонансні» ДТП продовжують відбуватись, патрульні регулярно встановлюють добові рекорди по «відлову» нетверезих керманичів, та після кожного голосного випадку все чомусь закінчується лише на етапі обіцянок «розібратись та суворо покарати». Та чи можна лише підвищенням штрафів чи збільшенням строків позбавлення водійських посвідчень навести порядок на дорогах? Дорожня безпека – це комплекс, який складається з багатьох компонентів. Отож зараз, щоб не узагальнювати, ми сконцентруємося на питаннях підготовки та випуску на дороги водіїв.
Які проблеми зараз є у цій галузі, та як їх можна вирішити, ми запитали в Олександра Зєрщикова, керівника однієї з автошкіл, співавтора законопроектів з безпеки дорожнього руху.
AUTO.RIA: Олександре, наскільки якісною (чи навпаки) можна вважати існуючу систему підготовки водіїв в Україні?
Олександр Зєрщиков: Більшість сучасних автошкіл в Україні вже давно не навчають учнів, вони просто готують їх до іспиту, або до доріг, яких не існує. І тому багато людей, не володіючи елементарними навиками водіння, виїжджають на дорогу і не мають змоги безпечно керувати автомобілем та ефективно взаємодіяти з іншими учасниками руху.
AUTO.RIA: Чи можна наблизити навчання до практики, тобто уникнути такої «підготовки до іспиту»?
Олександр Зєрщиков: Тут є низка проблем, які потрібно ліквідовувати поетапно. Одна із них – відсутність чіткої вимоги відвідувати всі заняття з вивчення ПДР. Людина може захворіти, поїхати у відрядження, та пропустити кілька занять, але дата закінчення курсів від цього не зміниться. Щоб запобігти цьому, варто вводити картку, на якій акредитована автошкола ставитиме відмітку біля кожної прослуханої теми.
Поки учень не прослухає усі обов’язкові теми з ПДР, безпеки руху, тощо, та не складе залік в автошколі, до теоретичного іспиту його не допустять. Така картка дозволить слухачеві навчатися по індивідуальному графіку і відвідати усі теми в зручний час. Додатково варто закріпити, що відвідати усі лекції людина зобов’язана, наприклад, протягом 6 місяців. Таке рішення дозволить учням, якщо їх не влаштовує якість навчання, записатися до іншого викладача — або взагалі до іншої автошколи. Це дозволить якісно конкурувати викладачам та автошколам.
До практичного навчання водінню можна буде перейти лише після отримання всіх відміток з теоретичної частини, за схожим принципом – картка, у якій потрібно отримати печатки у кожній графі, яка відповідає вивченню тих чи інших прийомів водіння автомобілів, таких, як рух у міському трафіку, нічне водіння і т.п. Аналогічно, кандидати у водії матимуть можливість обирати автошколи з більш сучасними автомобілями, досвідченішими інструкторами, а автошколи зможуть конкурувати, пропонуючи кращі умови.
Коли кандидат у водії «проїхав» обов’язкові години та виконав усі вправи, інструктор приймає рішення - чи готовий учень до іспиту. Якщо так – інструктор особисто підписує аркуш із вправами і дозволяє йти на іспит. За цей дозвіл інструктор нестиме особисту відповідальність за наступним принципом: якщо протягом року в інструктора 50% учнів не склали з першого або другого разу іспит, такий інструктор направляється на переатестацію або у нього анулюється ліцензія. І головне, що не буде вже однаково для усіх 40 годин водіння на категорію «В». Ми ж з вами розуміємо, комусь необхідно 40 годин водіння, а комусь і 60 годин замало. А сьогодні автошкола кожному учню надала обов’язкових 40 годин — і все, гайда на іспит. Жодної відповідальності інструктора чи автошколи за неякісне навчання!
Ще одна важлива проблема – кадри. У законодавстві немає прямої вимоги щодо профільної освіти для викладачів ПДР чи інструкторів з водіння. Є лише загальні умови – наявність водійського посвідчення та вища або середня спеціальна освіта. Та й закладів, які б готували фахівців саме для автошкіл немає. Отже, майбутніх водіїв здебільшого вчать самоучки, тобто результат залежить виключно від особистих якостей окремо взятого викладача чи інструктора.
Також зазначу, що зараз не існує єдиної сучасної ефективної методики навчання. Це призводить до того, що ми з вами часто бачимо, як водії не вміють правильно проїхати перехрестя, особливо з рухом по колу, або не вміють безпечно розвертатися на дорозі чи правильно обирати дистанцію.
Тому, скажімо, в рамках Державної програми з підвищення безпеки дорожнього руху, вартувало б створити незалежний центр навчання викладачів/інструкторів та екзаменаторів, із одночасним запровадженням періодичних (кожні 3-5 років) курсів з підвищення кваліфікації, які проводитимуть акредитовані навчальні заклади з обов'язковим складання іспитів, у тому числі з педагогіки та практики з навчання водінню. В такому центрі екзаменатори зможуть обмінюватись думками, чи ефективно працює методика навчання, надаватимуть рекомендації щодо удосконалення навчальних програм, щоб ще ефективніше навчати майбутніх водіїв.
AUTO.RIA: Чи можна удосконалити етап прийому іспитів? Зокрема, з практики, адже саме на ньому є хтось, уповноважений сказати своє «так» чи «ні», тобто прийняти рішення про готовність людини до самостійного керування авто на дорозі...
Олександр Зєрщиков: У Фінляндії екзаменатори кажуть: «У нас може з першого разу не скласти іспит людина, яка все вміє. Але ми не випустимо на дорогу водія, який чогось не знає. Екзаменатор точно поставить «НЕ склав» людині, яка допускає помилки або не орієнтується в Правилах! Іспит – це межа, яку досить важко пройти!». В Україні, на жаль, такої межі немає. Бо екзаменаторів так само ніхто не вчить приймати іспит, як і інструкторів не навчають проводити заняття.
Які рішення я вбачаю у цьому питанні: прийняти чітку методику прийому іспитів, зокрема з практичного водіння, де б обов’язково були присутні: перевірка знань про транспортний засіб, виконання певних фігур на площадці, участь в дорожньому русі в населеному пункті щонайменше протягом 40 хвилин.
Під час іспиту з водіння екзаменатор повинен оцінювати навички претендента і його здатність керувати транспортним засобом та безпечно приймати участь в дорожньому русі. Екзаменатор повинен оцінювати водіння в цілому, наскільки впевнено кандидат демонструє власні навики, враховує дорожні і погодні умови, ефективно взаємодіє з іншими учасниками дорожнього руху.
Для уникнення спекуляцій варто запровадити обов’язкову відеофіксацію практичного іспиту. Також, з цією ж метою, не зайво ввести особисту відповідальність екзаменаторів: наприклад, якщо хтось із водіїв, які раніше склали іспит, протягом двох років створює ДТП – переглядається відеозапис екзамену, та виноситься рішення – була тоді готова людина до безпечного керування, чи ні, якщо ж будуть виявлені порушення – наступатиме персональна відповідальність екзаменатора.
AUTO.RIA: Як згадані пропозиції можна втілити на практиці?
Олександр Зєрщиков: Сьогодні відповідальність за безпеку дорожнього руху взяв на себе Прем’єр-міністр, за ініціативи якого була прийнята «Державна програма з підвищення безпеки дорожнього руху» та створена Координаційна рада з безпеки дорожнього руху. Тому всі правила навчання водіїв та їх екзаменування можна змінити одним рухом – прийняти нову постанову КМУ про правила навчання майбутніх водіїв, де визначити головні моменти, які ми тут обговорювали. У такій постанові описати правила і методику прийому іспитів з відеофіксацією, визначити хто і за що відповідає в цій сфері.
Цікаво й те, що такі вимоги прописані в Угоді з ЄС, але уряд і МВС ігнорують вимоги, які поставила перед Україною Європа у сфері навчання водіїв та прийому іспитів. Для нової постанови КМУ жодних змін в закони України вносити не потрібно, тому все це можна прийняти протягом 1-2 тижнів. Ну і наостанок: не можна забувати про корупцію в цій сфері. Якби сьогодні пан Прем’єр оголосив війну корупції при прийомі іспитів, ми вже завтра ми б отримали зовсім інших нових водіїв з більш глибокими знаннями, а це 500 тисяч людей щорічно!
А поки система залишається без змін, якщо ви маєте намір отримати водійське посвідчення - ретельніше обирайте автошколу та інструктора. Бо від їхніх базових якостей залежатиме ваша безпека на дорозі у майбутньому!
Прокоментуйте першим