Давайте одразу щиро: навичок позашляхового водіння доволі багато і їх не отримаєш у лабораторних умовах – доведеться проїхати не одну тисячу кілометрів складними треками в Карпатах чи на Поліссі. Але серед безлічі специфічних правил і прийомів є й базові навички, які зовсім не завадить знати власникам повнопривідної техніки зі збільшеним кліренсом, та й не лише їм.
Поговорити про них ми вирішили з засновником і беззмінним керівником «Клубу позашляхових пригод» Дмитром Ковальовим. Однак для початку попросили в кількох словах розповісти про те, що то за клуб любителів бездоріжжя, хто його учасники і чим вони, власне, в клубі займаються...
Перше правило Клубу
Отже, «Клуб позашляхових пригод» - група однодумців на важких позашляховиках, які регулярно займаються гуманітарними проєктами, пов'язаними з доставленням вантажів і медикаментів у важкодоступні місця. Зараз учасники Клубу запустили проєкт «Збережи Карпати», в рамках якого запрошують всі компанії в Україні відправитися в місця нелегальної вирубки дерев у Карпатах і власноруч висадити дерева безпосередньо на спорожнілих схилах гір. Партнерами проєкту на першому етапі виступили компанії WOG і Subaru Ukraine.
Дмитро Ковальов, президент Клубу:
Для нас позашляхові експедиції це, в першу чергу, гуманітарна складова. За останні 12 років ми відкривали пункти першої допомоги в найбільш недоступних куточках спільно з «Червоним хрестом»; возили речі та засоби гігієни в дитячі будинки в Карпатах і на Поліссі; доставляли гуманітарну допомогу в багатодітні сім'ї, в яких батьки брали участь в АТО.
От і зараз, запускаючи проєкт «Збережи Карпати», ми, перш за все, відштовхуємося від його соціальної та гуманітарної складової. Ні для кого не секрет, що ліси в Карпатах вирубуються безбожно. Як і не секрет, що практично нікому до цього немає справи. Регулярно привертаючи увагу до цієї проблеми, ми бачимо лише повну байдужість та бездіяльність з боку держави.
Саме тому ми вирішили залучити до проєкту соціально відповідальні компанії, яким не на словах, а на ділі небайдужа доля карпатських лісів. Так народилася ідея проєкту «Збережи Карпати», в рамках якого ми днями повернулися з першої розвідки, де виявляли місця масової вирубки та домовлялися з місцевими лісниками про висадку саджанців.
Наступним етапом проєкту стане виїзд співробітників компаній-партнерів на місця масової вирубки та висадка саджанців безпосередньо на спорожнілих схилах карпатських гір. Учасником проєкту може стати будь-яка компанія, незалежно від її розміру, місця розташування та кількості працівників. Ключова умова проєкту – бажання взяти в ньому участь.
Враховуючи, що в основному місця нелегальної вирубки знаходяться глибоко в горах, далеко від сторонніх очей, дістатися до них часто дуже непросто. Не усій техніці під силу доїхати до цих віддалених куточків. Та й не кожному водієві вдасться подолати ці 5, 10 або 20 кілометрів крутими глинистими підйомами та розбитими лісовозами коліями. Ось тут і знадобляться навички позашляхового водіння...
Звертаючи з асфальту або ґрунтовки, треба обов'язково сповільнитися і вибрати швидкість, відповідну до якості дорожнього покриття. Але і цього мало. Потрібно рухатися з такою швидкістю, що б мати достатньо часу, щоб максимально оцінити якість дорожнього покриття попереду. Особливо якщо це абсолютно невідомий маршрут.
А якщо попереду замаячила розкисла колія і глибокі калюжі, то повний привід варто включити завчасно, а не тоді, коли машина вже загрузла в багнюці по самі мости. Не зайвим може стати й знижений ряд роздатки, якщо він є. Але головне – це правильна траєкторія руху. Якщо є можливість не падати в колію, то нею не варто нехтувати і спробувати проїхати ділянку по верху.
Якщо ж колія неминуща, то в разі розкислого ґрунту варто все ж переконатися в її глибині, щоб уникнути несподіваних сюрпризів. Також перед проїздом таких ділянок варто включити всі наявні допоміжні системи та блокування. Дуже часто буває, що навіть невинна на перший погляд ділянка може приховувати найнесподіваніший підступ.
Не варто влітати на таку ділянку з розгону. Рух має бути впевненим і рівномірним, але не різким. Кидатися як «у вир з головою» може бути просто небезпечно. Те ж стосується і руху кермом. Ідеально такі ділянки проходяться по прямій або з мінімальною зміною напрямку руху. Запам'ятайте – будь-яка пряма коротша за будь-яку криву!
Ну і якщо ви бачите, що глибина перешкоди буде більшою, ніж висота місця кріплення вашого буксирного троса, то краще прикріпити його відразу, щоб потім не робити це навпомацки, по вуха у рідкій багнюці. Сам трос в ідеалі повинен бути інерційним – вони розтягуються і пружно висмикують потім авто з пастки.
З підйомами все більш-менш зрозуміло, – треба включити всі системи повного приводу й електронні помічники та на низькій передачі постаратися підібрати правильні оберти двигуна, щоб мати достатньо швидкості і зчіпних властивостей гуми. А от зі спусками все трохи складніше.
Насамперед, ви повинні переконатися в тому, що кут нахилу і ступінь вологості ґрунту не влаштують вам політ схилом в стилі бобслейної траси. Якщо такої впевненості немає, то варто шукати інший спуск або, наприклад, чекати доки підсохне ґрунт. Але якщо ви все ж вирішили спускатися, то варто пам'ятати наступні правила.
Насамперед, повинні бути включені всі «понижайки» та електронні помічники. Ні в якому разі не можна користуватися гальмом – особливо стоянковим. Колеса не повинні бути заблоковані – інакше ваш автомобіль миттю перетвориться на санчата. Якщо авто понесло, то попри бажання різко вдарити по гальмах, необхідно злегка... додати газу.
Це, насамперед, дозволить вам стабілізувати становище авто і дасть можливість вашій гумі відновити зчеплення з ґрунтом. Також ні в якому разі не варто різко крутити кермом при спуску і змінювати траєкторію руху – це загрожує втратою курсу і перекиданням авто.
В особливих випадках для спуску може знадобитися лебідка і навіть страхувальні троси. Але набагато частіше лебідка потрібна саме для крутих підйомів. Як, втім, не зайва вона і при проходженні складних рівнинних ділянок.
Пісок – синонім літа. Його багато біля води, а ми завжди влітку прагнемо саме до неї. Якщо у вас в авто є спеціальні електронні помічники та блокування, включати їх потрібно ще до того, як ви виїжджаєте на складні ділянки з піску або просто на дикий пляж біля моря. Інакше потім вам доведеться вже відкопувати безнадійно загрузлий автомобіль – а це набагато складніше.
Якщо пісок пухкий і м'який, можна трохи спустити колеса. На піску тиск можна понизити аж до 0,8 атмосфери. Але тут головне не перестаратися, щоб не опинитися по самі мости в піску, та ще й з розбортованими шинами. У гарному виконанні цей нехитрий прийом дозволяє збільшити площу контакту шини з покриттям і зменшити шанси швидко закопатися. Але при цьому, він безумовно не є панацеєю.
Рух в піску повинен бути рівномірним, але впевненим. Тут дуже важливо правильно знайти баланс між тягою і швидкістю. Трохи менше ходу - і ви загрузли, трохи більше газу – і ви зарилися. Так що баланс потужності, швидкості і крутного моменту в піску – це наше все! При цьому бажано все-таки не зупинятися серед піщаних дюн, розраховуючи потім хвацько стартувати знову. Бо не вийде.
Допомогти вибратися з піщаної пастки допоможуть проста лопата і сандтреки, чи їхні замінники – дошки, гілки та інші підручні матеріали. Але при цьому ідеальною буде наявність поблизу дерев, за які можна зачепитися лебідкою і висмикнути себе з піщаної пастки самостійно. Втім, учать другої і третьої машини в позашляхових подорожах ніколи не буває зайвою.
Незважаючи на всю красу і романтику подолання бродів, це доволі складний і вельми небезпечний процес. В мережі є маса відео, де відчайдушні «шкіпери» не тільки отримують гідроудари двигуна, але й банально топлять свої авто. Головне правило подолання водних перешкод просте як стара приказка – не знаючи броду, не лізь у воду.
Особливо це стосується автомобілів без шноркеля. Навіть незначний брід може виявитися настільки непередбачуваним, що машина миттю зануриться під воду капотом, і тоді гідроудару, евакуації і дорогого ремонту двигуна не уникнути. Саме тому глибину планованого броду краще знати максимально точно. Як, втім, і структуру покриття дна.
Якщо дно кам'янисте, долати брід краще найменшим ходом – практично переступаючи з каменя на камінь. Інша справа, якщо дно болотисте і мулке – тут доведеться рухатись ходом з невеликим розгоном. Але в будь-якому випадку рух має бути рівномірним і плавним – воду треба штовхати перед собою, а не пірнати, нагрібаючи хвилю на лобове скло.
Так само, як і під час руху по рідкій багнюці, тут варто увімкнути всі наявні допоміжні системи (ну, може, окрім ESP - на бездоріжжі вона більше шкодить, ніж допомагає) і знижену передачу, а також заздалегідь вчепити про всяк випадок троса, закинувши його другий кінець якомога вище. В іншому випадку вам доведеться шукати гака в холодній воді, та ще й навпомацки.
Маючи у своєму арсеналі всі перераховані вище знання і навички, на бездоріжжі ви все одно не зможете обійтися без правильного спорядження. Перш за все, при з'їзді з асфальту в авто треба мати гарний міцний трос. Адже пам`ятаєте, як кажуть: чим крутіший позашляховик, тим далі чвалати за трактором. Однак не обманюйте себе: трос за 70 гривень з продуктового супермаркету для бездоріжжя - не варіант!
В ідеалі, трос повинен бути інерційним. Також можуть знадобитися шакли та блоки – хоча це вже, швидше, у випадку серйозного захоплення оффроадом. До того ж, для висмикування вас тросом з мулу чи піску потрібна ще одна важлива річ – наявність другого авто. І про компанію теж варто подбати заздалегідь.
Якщо ж ви вирішили підкорювати бездоріжжя в поодинці, тоді вам просто необхідна лебідка – електрична або механічна. Крім цього, якщо ви збираєтеся форсувати водні перешкоди і пірнати в багно, краще придбати шноркель. Правильно встановлений, він практично зведе до нуля ризик гідроудару.
Дуже ефективною підмогою в грязюці можуть стати спеціальні пластикові стяжки на колеса. Їх часом роблять з ланцюгів зі спеціальними кріпильними ремінцями. Особливо корисні такі хомути на авто зі звичайною гумою без рельєфного позашляхового протектора. Власне, вони досить ефективні навіть взимку для виїзду зі снігових заметів і завалів – часом така необхідність виникає після снігопадів навіть у межах міста.
Пригоди гарантовані
Звісно, ми перерахували лише найнеобхідніші навички та майно для тих, хто збирається з'їхати з асфальту. З усім тим, навіть цього невеличкого набору вам має вистачити для подолання доволі складних і, на перший погляд, непрохідних перешкод.
Якщо ж ви матимете бажання зайнятися такою непростою справою, як підкорення бездоріжжя навсправжки, - можете сміливо звертатися до однодумців в «Клуб позашляхових пригод». Його назва говорить сама за себе.
Прокоментуйте першим