Круїз вихідного дня: Тест-драйв Lifan KP-200

З водяним охолодженням і укомплектований двома боковими кофрами. Такий собі універсальний турист “налегкі”, ну як тут втриматися і не проїхатися на ньому по трасі з пасажиром? Ну, ми й покаталися!

А було це так… У той день під вечір компанія AUTO.RIA проводила картинг-турнір для своїх клієнтів. Всі організаційні питання взяли на себе хлопці з “Одеса картинг клубу”, а наші менеджери так само, як і я, перебували в очікуванні гонки (деякі правда ніжилися на сонячному пляжі). І щоб не нудьгувати, я вирішив влаштувати собі екскурсію на мотоциклі навколо Одеси. Та не один, а в компанії з нашим СММ-спеціалістом Олею. Аж надто жалібно вона просилася в пасажири. В мотосалоні ми розклали наш нехитрий скарб по кофрам і поїхали випробовувати техніку в ролі мотоцикла для не надто далекої мотоподорожі.

Мотоцикл Lifan KP-200 не підійде бувалим байкерам, але послужить відмінним варіантом для початківців або ж для тих, хто вже встиг відчути кайф від мотопокатушок, наприклад на молодшій моделі LF-150, відмінними ходовими якостями якої ми захоплювалися в недавньому тест-драйві. А ще для тих, хто все ще витрачається на ремонти старої радянської техніки, яка на ладан дихає і доживає останні місяці життя. Якщо до легенд про надійність японських мотоциклів байкам з Піднебесної ще далеко, то за якістю виготовлення і зручності управління китайці давно засунули за пояс всю техніку родом з пострадянського простору.

Тест-драйв мотоцикла Lifan LF-150-2E

Отже, посадивши зручніше свою напарницю я зрозумів, що мені сісти з повним комфортом не вдалося. Справа в зрості. З моїми 188 см мотоцикл пропонує посадку майже як у “спорту” - ноги зігнуті під гострим кутом, а ступні трохи, але зміщені назад. Від цього їхати без втоми кілька годин поспіль не вийде, потрібно зупинятися для розминки ніг. Зате низька посадка і висота по сидінню сприяють кращому контролю над байком, знову ж таки, в міських умовах це тільки виграшний варіант. Та й на дальняк на ньому їхати я б не наважився…

Тим часом Оля вже знайшла в Гуглі масу пам'яток і вказала у бік Київської траси. Відмінно, з заміської дороги і почнемо, ми що даремно кофрами обзавелися? Кофри, звичайно, на мотоциклі не зможуть вмістити багато багажу і навіть шолом (ну, в бокові кофри його рідко хто пхає), зате розвантажити спину - легко. І не доведеться на собі навіть рюкзак тягнути. Дуже зручно. Як і те, що вони абсолютно не заважають ні посадці, ні пасажиру. В місцях паркування Оля діловито опиралася ліктем на них, такими звичними вона їх знайшла.

Моя ж особиста думка, що мотоцикл без кофра занадто обмежує можливості і служить тільки як засіб пересування. Можливо, в мені грає туристичний характер, люблю я дальнобій і все тут. Тут же на трасі я відразу згадав поганеньку динаміку моделі зі 150-кубовим двигуном і як треба було напружуватися для обгону пасажирських автобусів і вантажівок. У більшості випадків спроби терпіли фіаско, а зовсім не зайві 50 кубічних сантиметрів движка KP-200 начебто і незначно, але додали впевненості на дорозі. Плюс 20 км/год до максималки і відчуття, що ти всім заважаєш зникло.

Вже можна триматися в загальному дорожньому потоці, не надриваючи голосові зв'язки мотора і не вичавлюючи з нього душу. І це з двома пасажирами. Відмінна еластичність мотора не вимагає частих перемикань, але і коробка не підкачала. Хід важеля перемикання хоч і маленький (особливо для новачка) і вимагає звички, зате всі передачі включаються чітко. Те ж саме стосується і нейтралі. Зате сам екранчик цифровий (крім тахометра), виглядає дорого, а користуватися зчитуванням швидкості дуже зручно.

“Саня, а поїхали в Затоку, час до початку картинг-турніру ще є!” - не заспокоювалася моя колега. Ні, в Затоку ми не поїхали, зате місцеві лимани дізналися напам'ять. Там, на польових доріжках, ми перевірили і підвіску. Акуратно, без молодецтва я намацував грань зчіпних можливостей в повороті. Адже техніка нова, а я з пасажиром, варто потурбуватися про безпеку. Але коли Оля почала міцніше за мене триматися, я зрозумів, що їдемо ми вже досить швидко. Це їй там на задньому сидінні не зрозуміти, чому мені так весело, а я сміливо викручую чуйну ручку газу і валю по путівцю 80 км/год, підвіска - відмінна! Одночасно і пружна, яка недопускає пробоїв на розбитій дорозі навіть з повним завантаженням, і не втрачає зчеплення на асфальті в проходженні поворотів.

Але і шини на байку відповідні, не самі вузькі, і не шкодять розгінній динаміці - 90/90-17 спереду і 120/80-17 ззаду - оптимальний розмір. Думаю, що і в них причина високої максималки в 127 км/ч. Ми ж на трасі рухалися на середньоспокійних 110 км/год і не відчували вітронавантаження. Невже вітровичок так рятує? Сам-то він куций, а якщо не влаштовувати перегонів, то цілком собі допомагає розвіяти зустрічний потік, і навіть з високим водієм.

В силу об'єктивного підходу до оцінювання техніки я зовсім забув про його зовнішність. А між тим, у місцях зупинки, Оля фотографувала мотоцикл з усіх боків. Їй він явно сподобався. Так і я, охолодивши себе крижаною водою в тіні могутнього платана придивився до Ліфану ближче. Вже знайоме з молодшого LF-у почуття якісного виробу повністю підтвердилося на старшій моделі, а особливо гарний білий перламутровий колір, грає на сонці. Гарно зібрана техніка, захочеш - не причепишся.

Поки суть та справа, точніше кваліфікація і заїзди, настав вечір і стемніло грунтовно. А як виявилося, охочі покататися по теплій вечірній Одесі, та ще й з вітерцем на мотоциклі, незважаючи на насичений робочий день, теж є. Так що вміння мотоцикла справлятися з міською їздою я перевіряв без тіні самотності, вже без Олі, але теж в компанії чарівної співробітниці.

В метушні поспішаючих додому одеситів треба бути віртуозом, щоб не виявитися для когось перешкодою. Але це якраз і змушує зібратися і бути уважним. Позначити свої габарити - цього мало, важливо бачити, що відбувається на дорожньому покритті перед колесами байка. Я, зізнатися, і не сподівався на якісне світло і вже приготувався зменшувати швидкість, як виявилося, що з включеним дальнім я навіть заважаю їдучим попереду автомобілістам, а близький потужним широким пучком лягає перед переднім колесом. Хм, приємна несподіванка.

Якось в ході тесту на заміських дорогах я не надав значення характером роботи гальм. На порожніх ділянках уповільнення цілком достатньо, а інформативність ручки і педалі гальма не викликали докору. І тільки в міському трафіку я усвідомив, наскільки швидко сповільнюється байк при агресивній роботі системи. Спасибі дисковим гальмам на передньому і задньому колесах і відмінному їх налаштуванню.

А ще в місті я вже очно подякував низькій посадці, яка допомогла легко маневрувати серед машин з пасажиром на сидінні. Ось для таких, як я, любителів покрутити хвостом в місті і пролазити, що називається, в горло в пробках, заради безпеки встановлені захисні дуги. На швидкість не впливає, а захист вони дають серйозний, так що не поспішайте знімати їх після покупки. До речі, коли байк випадково ляже на бік хоча б на парковці - жодних проблем - дуги врятують білий перламутровий пластик.

Вибери мене

Ні я, ні примхливі дівчата не хотіли розлучатися з мотоциклом. На ньому їм було легко, не жарко і, головне, комфортно, їздити весь день. Так, серйозний комплімент. Але головне - їздові характеристики байка виявилися досить збалансованими і не підкачали у спекотну погоду та при повному завантаженні.

Не дивлячись на скромні швидкісні характеристики і невеликі розміри мотоцикла, порівняно з серйозною кубатурной технікою звичайно, я і сам отримав задоволення він невеликого одеського круїзу. І з чистим серцем можу радити мотоцикл широкому колу мотоциклістів. Для одного або двох. Будь то молода сім'я без дітей або юний байкер-початківець. А з урахуванням цінника визначитися з вибором буде ще простіше.