До флагмана японського бренду Mazda, що продається у всьому світі під лаконічною назвою «6» у нас ставляться дуже тепло. Що цікаво, в плані народної любові «Машка» помітно обходить дітище американського концерну GM, Ford Mondeo. Останній, до речі, ділить з японкою не тільки потенційну аудиторію, але і платформу, в тому числі — деякі вузли та агрегати.
Кузов
Про схильність першого покоління з роками рясно покриватися іржею, відомо дуже добре. В теорії, при розробці другої генерації з індексом GH цей недолік повинні були виправити, але на практиці все виявилося не так гладко. Самі проблемні місця (пороги, арки) тут захистили пластиковими накладками. Але от роботи з антикорозійної стійкості самого металу все одно зробили недостатньо.
Лакофарбове покриття у Mazda6 набагато слабкіше, ніж у німецьких седанів D-класу. Перші відколи зазвичай з'являлися на передній частині даху та окрайці капота. Причому, одними ушкодженнями ЛКП вдавалося звільнитися не завжди. Іноді справа доходила і до невеликих вм'ятинок, Все це швидко «розквітало» і починало розповзатися далі по кузову.
Не славиться особливою зносостійкістю і вітрове скло автомобіля. На багатьох автомобілях його міняли на нове вже на 5-6 році життя. Причому, особливого сенсу встановлювати оригінальну запчастину теж немає. Вона коштує в рази дорожче китайських аналогів, а «ходить» не набагато довше.
Полікарбонатні корпуси головної оптики — з тієї ж опери. Вже на скромних пробігах вони покривалися дрібними подряпинами та помітно мутніли. Благо, виправити цей недолік дуже легко навіть своїми руками. Зрозуміло, при належній «прямоті» цих самих рук.
Інтер'єр
Попри те, що Mazda6 повинна була конкурувати з іменитими моделями D-класу, на якісні матеріали тут вирішили не надто витрачатися. У салоні чимало деталей виконано з жорстких пластиків, які з часом починають скрипіти та видавати сторонні шуми. До якості кріпильних матеріалів також багато питань. Вони погано переносять демонтаж та встановлення панелей, і після цього нагадають про себе новими цвіркунами.
У плані шумоізоляції салону «японка» теж помітно програє німецьким аналогам. Причому, якщо моторний щит ще хоч якось стримує сторонні звуки, то з інших напрямків вони надходять практично в повному обсязі. Глянсовий пластик в обробці центральної консолі, що меркне через роки та швидкозношуваний шкірзам на боковинах сидінь на цьому тлі не здаються такою вже великою проблемою.
Електрика
Головні електричні проблеми Mazda6 «спливають» у тому випадку, якщо під кузовні панелі потрапляє волога. У зоні ризику роз'єм блоку BCM (Body Control Module), в який може потрапити вода. При цьому власника може чекати 2 варіанти: або окислення контактів, або вихід з ладу самого блоку, після чого пропадає функція відкриття дверей або багажника з кнопки. А ось «на суху» проблем значно менше. З більш-менш «системних» можна виділити хіба що вихід з ладу кнопок. Зазвичай обігріву заднього скла або підсвічування салону.
Набагато рідше сюрпризи може піднести іммобілайзер, що втрачає зв'язок з ключем автомобіля, або штатний підсилювач акустичної системи, в якому через деякий час виходять з ладу конденсатори. А ось відгуків по несправним датчикам дуже мало.
Підвіска
Як раз той випадок, коли автомобіль і лаяти особливо нема за що. Хоча один нюанс все ж є. Після зміни поколінь підвіска Mazda6 помітно спростилася. Приміром, спереду стало на один важіль менше. Першою спрощення конструкції зазвичай помічає не водій, а нижня кульова опора, яка через 60 тисяч пробігу починає досить голосно скрипіти. Через те, що кульова тут йде в зборі з важелем, то на сервісі вам запропонують замінити весь вузол цілком, виклавши за один лише важіль близько 6 тисяч гривень. Є ще й народний метод. Для цього при перших ознаках скрипу в важіль над кульовою потрібно врізати тавотницю і закачати туди мастила. Судячи з безлічі позитивних відгуків – спосіб цей робочий.
У задній підвісці першими здаються сайлентблоки поздовжніх важелів, але навіть вони спокійно виходжують по 100 тисяч кілометрів, що ж стосується решти резино-металевих шарнірів, то їх ресурс і того більше. Не пасуть задніх і фірмові амортизатори, що здатні при розумній експлуатації відходити за 130 тисяч км і більше. В цілому, по підвісці все виглядає дуже добре, — якби не та рипучі нижня кульова. А ось рульовий механізм – це справжній головний біль цього покоління.
Вже на пробігах трохи за 60 тисяч кілометрів водії могли відчувати не зовсім адекватну роботу механізму кермування. При повороті коліс стоячи на місці, кермо виявляється надмірно важким і виникає помітна вібрація. Цікаво, що японці зробили кілька спроб модернізувати проблемну рульову рейку і вилікувати її від усіх болячок, але зробити це так і не змогли. Найкраще, що в них вийшло – відсунути смерть рейки до 150 – 170 тисяч кілометрів, по досягненню яких власнику «світить» покупка нової деталі, що легко може обійтися в 45 тисяч гривень. І це без урахування установки.
Під капотом
Бензинові агрегати Mazda6 GH спокійно можна обслуговувати в мотористів, що спеціалізуються на двигунах Ford. До таких, наприклад, можна віднести 1,8-, 2,0 і 2,5-літрові «четвірки» сімейства MZR, яке в машинах американського концерну називають Duratec. А ось з 3,7-літровим V6, краще відразу йти до «американців». Машини з таким мотором пропонувалися тільки для ринку США, а сам він крім «Машки» також встановлювався на Ford Mustang і Mazda CX-9. Тут хіба що насос системи охолодження ходить «скромні» 150 тисяч. Але навіть не це основна проблема, а те що для його заміни вам доведеться знімати мотор.
Що ж стосується чотирициліндрових агрегатів, то і на них гріх скаржитися. При належному обслуговуванні ці мотори спокійно ходять 400 – 500 тисяч і більше. При цьому, з ними важливо не економити на маслі та не розтягувати інтервали його заміни, щоб не з'явилися задири на вкладишах колінчастого вала. До того ж, вони бояться неякісного палива, від якого швидко помирає кисневий датчик.
Найпростіший і надійний – 1,8-літровий мотор. Проміжний дволітровий агрегат отримав «фазокрутилки» і систему зміни довжини впускного колектора, а на «старших» 2,5-літрових двигунах крім цього встановлюються і балансирні вали, що гасять вібрацію під час роботи мотора.
Привід ГРМ у всіх цих агрегатів ланцюговий і сконструйований досить грамотно. До 250 тисяч кілометрів з ланцюгом взагалі немає проблем, а після 140 – 150 тисяч є сенс перевірити зазори в клапанному механізмі. Гідрокомпенсаторів тут немає, так що доведеться все робити по-старому. З особливою уважністю варто переглядати стан свічкових колодязів. Бувають випадки, що з-під прокладки клапанної кришки туди починає просочуватися масло.
У дволітрового мотора може барахлити система зміни довжини впускного колектора. Слабких місць у ньому одразу 2. Перше – клапан керування заслінками, який сповістить про свою смерть помітним провалом тяги на високих оборотах. Друге – тяга приводу заслінок, яка під час роботи починає видавати сторонні звуки. Втім, до 120 тисяч кілометрів подібне трапляється рідко. У 2,5-літрового агрегату дуже схожий перелік типових проблем.
При виборі дизельної версії краще зупинитися на 2,2-літровому агрегаті. Єдине чого він не любить – це агресивна динамічна їзда, від якої може розтягнутися ланцюг. А ось дволітровий мотор куди проблемніший. Слабких місць у нього маса, починаючи з масляного насоса з проблемним зубчастим приводом, який при зносі позначається на продуктивності деталі. Також не відрізняються високою надійністю форсунки, клапан EGR, сажовий фільтр, інтеркулер і турбонагнітач. Скарг на ці вузли в Мережі вистачає з достатком.
А ось в плані коробок передач виділити якогось беззастережного лідера досить складно. З механічних трохи надійніше п'ятиступенева G35M-R, доступна для «молодшого» агрегату. В той самий час, на шестиступеневій G66M-R, рідко, але бувають випадки витоку масла через ущільнення валів. Не сильно радує і ресурс зчеплення, яке в міських умовах рідко виходжує понад 80 тисяч.
«Автомат» FS5A-EL, для другого покоління Mazda6 серйозно модернізували. Судячи з відгуків, пробіги за 250 тисяч і більше для цієї коробки швидше правило, ніж досягнення. Головне тут — не обтяжувати АКПП агресивною їздою, не економити на її обслуговуванні та стежити за станом теплообмінника, який може погнати охолоджувальну рідину в трансмісійну.
У підсумку
Навіть зараз друге покоління Mazda6 залишається досить цікавим варіантом для покупки. На тлі своїх конкурентів ця модель вигідно вирізняється дизайном, досить надійними двигунами та коробками передач, а також хорошою керованістю за мірками передньопривідного автомобіля. З мінусів можна виділити слабкий метал та слабке лакофарбове покриття, ну і проблемний механізм кермування. При цьому, коштує «японка» цілком розумних грошей, як для автомобіля такого класу.
Головними конкурентами цієї моделі можна назвати Ford Mondeo, до якого в нашій країні традиційно ставляться з побоюванням. Але сама велика баталія у Mazda6, в теорії, має проходити з «землячкою» Toyota Camry. Щоправда, в реальному житті конкуренції між цими моделями майже немає. Якщо за «Мазду» в основному голосують гаманцем молоді люди, яким дуже важлива керованість автомобіля, то покупці Camry ставлять на чолі кута комфорт, який «шістка» в цьому поколінні дати ніяк не може.
Прокоментуйте першим