«Створення нової реальності, а не ремонт старої» - цією гучною тезою розпочинається презентація «Транспортної стратегії-2030» яку 30 травня було схвалено на засіданні Кабміну. Цей план охоплює всі види транспорту та суміжної інфраструктури, і навіть ті, що поки існують лише у вигляді ескізів (як, скажімо, «Гіперлуп»). Ми ж розглянемо те, що безпосередньо стосується автомобільного транспорту та доріг. Яка реальність очікує на нас з точки зору чиновних візіонерів?
Дороги
За планом: спорудити 10 нових автобанів, серед яких будуть і платні. Першим має стати напрямок Київ - Біла Церква, а в якості пріоритетних визначено сполучення з Сум, Харкова, Дніпра, Луганська, Одеси та Миколаєва в напрямку країн Євросоюзу. Реалізація таких рішень дозволить скоротити час транзитного проїзду автотранспорту територією України у будь-якому напрямку до 10 годин.
Щоб нові (та й існуючі) дороги не руйнувались та служили якомога довше, на них працюватимуть більше 100 комплексів автоматичного вагового контролю. Ці комплекси доповнять вже наявні пересувні лабораторії «Укртрансбезпеки».
Зваживши на те, що останнім часом в Україні за дороги і справді взялись, щоденно кількість відремонтованих ділянок помітно збільшується, а також фінансування дорожніх робіт проводиться в досить непоганих об’ємах, повірити у хороші дороги в Україні можна. Принаймні, підстави для таких сподівань дають згадані фактори.
Перевезення автомобільним транспортом
За планом: збільшення продуктивності автопарку на 35%, та зменшення загальної кількості автомобілів на 22%, - це мова про вантажні перевезення. А щодо пасажирських перевезень – у планах повна відмова від «маршруток» і перехід до «комфортабельних неолайнерів», як зазначено у презентації. Рухомий склад громадського електротранспорту має бути оновлений на 100%. Також пропонується впровадити єдиний електронний квиток для усіх видів транспорту по всій Україні.
Щодо сектору вантажних перевезень – зростання на хвилі інтернет-торгівлі активності кур’єрських служб доставки та покращення дорожньої інфраструктури дійсно можуть змінити цей сектор. Більше замовлень отримуватимуть перевізники з новішими, економнішими та надійнішими автомобілями (чи їх парками), а ЗіЛи, КамАЗи, «Газелі» та їм подібні морально застарілі вантажівки виходитимуть з гри через брак надійності та нерентабельність.
А от перехід до «неолайнерів» викликає певні сумніви: скажімо, у Німеччині, де парк автомобільного пасажирського транспорту оновлюється сучасними, якісними та комфортабельними автобусами, пасажирам доводиться сплачувати відповідну вартість квитка за проїзд з комфортом. За інформацією Deutsche Welle, у Бонні найдешевша поїздка обійдеться у 1,90 євро (58 грн) – це до чотирьох зупинок. Квиток на усі види транспорту, дійсний 90 хвилин, за умови руху лише в одному напрямку, вартує 2,90 євро (90 грн). Місячний проїзний квиток на усі види міського транспорту коштує 95 євро (2 950 грн). При цьому зазначається, що такі тарифи покривають лише 50-60% собівартості поїздки, решту перевізникам доплачує держава.
Впровадження електронного квитка, вочевидь, не стане проблемою – в Україні вже є міста, які користуються таким способом оплати послуг громадського транспорту, а банківські картки чи смартфони з модулем NFC (для безконтактної оплати) отримують все більшу популярність. Та чи всі українці зможуть поповнювати свою електронну картку для проїзду лише по місту на суму від трьох тисяч гривень?
Залучення інвестицій та два нових електромобільних заводи
За планом: збільшити частку продажу електрокарів до 50% ринку. А щоб було чим торгувати – в Україні має з’явитись 2 нових заводи з виробництва електромобілів. Крім цього, згадується про виробничі потужності, що вироблятимуть вантажівки та автобуси на електротязі, морські та річкові судна і навіть літаки та пасажирські дрони. Теж на електричній тязі, і ще раз підкреслимо – мова йде про виробництво в Україні.
Коментуючи цей розділ, ми лише нагадаємо відомий простий принцип: «не нашкодь». Чомусь завше так складалось, що присутність «національного виробника» призводила до закриття імпорту, «примусового вибору» товару із наклейкою «зроблено в Україні». Досвід минулих років підказує, що навіть в тепличних умовах місцевий бізнес з виробництва автомобілів, орієнтований виключно на внутрішній ринок, виявився нездатним до виживання. Не кажучи вже про конкуренцію із імпортними товарами. Отож, ніхто не проти якісних українських електромобілів (та ще й із доступною вартістю), але важливо, щоб створення нових підприємств «у перспективі» не лягло тягарем обмежень на плечі українських покупців уже завтра.
А ще, згадуючи про залучення інвестицій, варто звернути увагу на показник «Index of Economic Freedom», тобто рівня свобод та безпеки при здійсненні бізнесу: зараз Україна покращила свою позицію, покинувши 166 місце в найнижчій зоні «Repressed» (рівень «горе, та й годі»). І піднялась на 150-ту сходинку, перейшовши у категорію «Mostly Unfree», яка описує рівень свободи економічної діяльності як вкрай низький. Навіть з огляду на певний прогрес, це 150-те місце із 180 можливих! Імовірно, перед підписанням чеку на суму з багатьма нулями, інвестори звертають увагу на подібні дані.
Дорожня безпека
За планом: досягнути нульової дитячої смертності на автошляхах, зменшити рівень травматизму на 90% а також вдвічі знизити кількість загиблих у ДТП. Зрештою, ці плани ми досить детально розбирали, досліджуючи Стратегію дорожньої безпеки на період до 2020 року. І, варто сказати, що до цього документа у нас зауважень немає: головне, щоб усе прописане на папері врешті було в повній мірі втілене у життя.
Коментарі (1)
ДО 2030 ГОДА 3000 ГРИВЕН В ЛУТЬШИМ СЛУЧАЕ БУДЕТ КАК СЕЙЧАС 300 ГРИВЕН . А за дороги где их делают в каком регионе .