Автофіксація порушень ПДР та обов'язковий відеореєстратор у кожне авто: є пропозиція!

Для чого у багатьох країнах застосовують системи автофіксації порушень? Звісно, заради підвищення дорожньої безпеки, щоб стимулювати водіїв дотримуватися Правил, та карати порушників. В жодному разі такі комплекси не можуть застосовуватись з умовно-комерційною метою, тобто в якості додаткового джерела наповнення держбюджету. В Україні автоматична фіксація порушень ПДР – тема, яка обговорюється не перший рік, але до повноцінної практичної реалізації задуму поки дійти не вдалось. Одна із спроб ще у 2010 році була заблокована рішенням Конституційного суду, інша, яку нещодавно підтримала Верховна Рада, можливо, почне працювати орієнтовно влітку цього року.

«Листи щастя», евакуатори і штрафи по фотографії узаконені

Ми вкотре звертаємось до фахівців галузі дорожньої безпеки, щоб отримати інформацію, яка, сподіваємось, буде врахована тими, від кого залежить в якому саме вигляді автофіксація на дорогах запрацює в Україні. Тим більше, що з’явилась досить цікава пропозиція, яка, на нашу думку, може позитивно вплинути на підвищення дорожньої безпеки, та культури водіння в цілому.

Про те, як варто впроваджувати системи автоматичного контрою та які додаткові ініціативи можуть бути корисними для підвищення дорожньої безпеки, ми поспілкувались з Олександром Сітенком, академіком, президентом громадської наукової організації «Товариство учасників руху».

AUTO.RIA: Пане Олександре, питання впровадження автофіксації на дорогах піднімається не вперше. У нещодавно затвердженому проекті «Державної програми підвищення рівня БДР в Україні на період до 2020 року» є розділ про системи автофіксації. Ваша громадська організація щодо згаданого проекту висловила чимало критичних зауважень, в тому числі й щодо відеофіксації. У чому Ви вбачаєте недоліки?

Олександр Сітенко: Ми уважно аналізували зміст і першої, і другої редакції згаданого проекту і дійшли до висновку щодо вкрай низького рівня його розробки в цілому. Анонімні автори документу вперто ігнорують ключові положення Стратегії підвищення рівня БДР, затвердженої урядом у червні 2017 року. До того ж він має всі ознаки закладання масштабних корупційних ризиків вже на етапі планування. Все це разом з іншими недоліками не дозволило нам рекомендувати даний проект програми до затвердження.

Давайте згадаємо про ті дві трагедії з наїздами на пішоходів, які нещодавно сталися на вулицях Харкова. В обох випадках саме відеофіксація дозволила відтворити перебіг подій та будувати на цьому розслідування. Але, зверніть увагу на те, що у першому випадку це були стаціонарні камери, встановлені приватними особами, у другому – це реєстратор у машині, яка була поруч з місцем ДТП. На жаль, згаданим проектом програми не передбачається жодних заходів, які підтримували би і розвивали залучення таких носіїв інформації до загальної процедури фіксації дорожньої ситуації.

Проект програми лише передбачає встановлення на дорогах країни 1466 стаціонарних камер, на що буде витрачено 962,7 млн грн. Тобто витрати на одну сягатимуть майже 660 тис. грн! І заперечення тут не тільки через надвеликі витрати, яким не надано жодного економічного обгрунтування, а й тому, що така кількість стаціонарних камер суттєво не вплине на ситуацію, бо вони дозволять контролювати лише невеликі зони, які є незначними у порівнянні з сумарною довжиною автодоріг. За нашими підрахунками така зона буде не більша 2 тис. км із 175 тис. км доріг загальнодержавного значення. Крім того, придатність інформації, наприклад, для розслідування ДТП, залежить від відстані камери до місця події. А як бути з контролем за дорогами інших категорій та з незчисленними вулицями? Тому ми запропонували наступне.

  По-перше

Розробити критерії і провести роботу з визначення місць на дорогах країни, де встановлення стаціонарних камер безальтернативне. У своєму відгуку на проект ми також рекомендували врахувати, що на всіх етапах створення та експлуатації цієї системи, за виключенням етапу використання даних фіксації, виконуються суто інженерно-технічні роботи, які не можуть здійснюватися підрозділами МВС. Тому і пропонуємо передати на конкурсній основі здійснення цього проекту профільним організаціям, але ні в якому разі не МВС. Поліцейським підрозділам потрібна інформація, а не сама система її отримання, з чого витікають зовсім інші організаційні засади виконання цієї роботи та антикорупційної безпеки.

  По-друге

На територіях населених пунктів, на різних об’єктах вже встановлена значна кількість відеокамер, які за певних умов можуть бути організаційно чи технічно інтегровані в загальну систему, що значно розширить інформаційну потужність і одночасно здешевить проект. Наприклад, у Харкові таких камер вже більше 15 тисяч. Для інтеграції їх у інформаційні системи влада може знайти заохочувальні аргументи для їх власників. Варто згадати, що на системи стаціонарного відеоспостереження доцільно покласти не тільки фіксацію правопорушень, а й інші функції, зокрема стати частиною великої системи, збудованої на основі геоінформаційних технологій, або здійснювати в автоматизований спосіб аудит БДР на відповідній ділянці руху.

  Третє

Необхідно на законодавчому рівні ввести обов’язкове оснащення всіх транспортних засобів відеореєстраторами.

Автофіксація порушень на дорогах: до чого готуватись водіям і тим, хто її запускатиме

AUTO.RIA: цікава пропозиція – але як, на Вашу думку, її сприймуть автомобілісти? Адже це певний «захід» у приватне життя, посилення контролю, тобто умовне зменшення «свобод», - а точніше, безконтрольності, до якої водії уже встигли звикнути за час відсутності на дорогах ДАІ...

Олександр Сітенко: Думаю, що законослухняні водії віднесуться до такого рішення з повним розумінням всіх позитивних наслідків. Водії як належне сприймають те, що Правила зобов’язують комплектувати авто вогнегасниками чи аптечками, хоча користуватися ними доводиться рідко. Але ми всі розуміємо, що при потребі вони нас можуть захистити і врятувати. Інформація про дорожні ситуації, яку фіксують реєстратори, має свою цінність, іноді настільки високого значення, що тільки вона суттєво допоможе і власникові камери, й іншим учасникам дорожнього руху.

Ми сподіваємося, що всі дисципліновані водії схвалюватимуть цю ідею, бо завдяки наявності на автівках камер буде встановлено тотальний контроль на всіх дорогах та вулицях усіх населених пунктів. Це не до смаку лише водіям, схильним до правопорушень, бо всі їхні неправомірні дії будуть фіксуватися, причому як власною камерою, так і іншими. Безсумнівно, що це стане дієвим стримуючим фактором, який проявиться відразу ж після введення такого правила і дасть те, що потрібно кожному учаснику руху: зниження рівня аварійності.

Довічне позбавлення водійських прав - чи спрацює це на користь

AUTO.RIA: Добре, якщо реєстратор уже є, і його технічні характеристики підходящі для застосування у «глобальній системі спостереження». А якщо такого пристрою немає, його доведеться придбати? Хто нестиме ці витрати?

Олександр Сітенко: На нашому ринку ціна на найбільш поширені види реєстраторів починається від 700-900 грн. До речі, роздрібна ціна на них у самому Китаї приблизно така ж – біля 120 юанів. В разі схвалення владою цієї нашої пропозиції, сподіваємося, що будуть прийняті тимчасові податкові пільги для таких пристроїв, щоб здешевити їх. Окрім цього, разом із нашими науковцями, які вже десятки років співпрацюють з китайськими високими науковими та промисловими колами, ми представили безпосереднім виробникам цих приладів значення орієнтовної потреби у масштабах нашої країни, а саме, на 15 млн ТЗ, з яких легкові машини та прирівняні до них - 9,5 млн шт. І отримали відповідь, що при гарантованому замовленні такої кількості приладів ціна буде значно нижчою.

Виходячи з надзвичайної соціально-економічної значущості проектів по зниженню аварійності, таким гарантом могла би виступити наша держава, і, застосувавши принцип поетапності, виділяти кошти на закупку приладів партіями. Ці кошти відіграють стартову роль і повністю повернуться до бюджету. За умови зняття податків на ці поставки і при належній організації збуту реєстраторів без комерційних «накруток», вони будуть обходитися власникам авто значно дешевше, а держава, виконавши таку роль, в кінцевому результаті отримає всеохоплюючий відеоконтроль на дорогах, не витративши на це бюджетні кошти.

Перший етап може бути таким: обладнати відеореєстраторами всі шкільні автобуси та громадський транспорт. Але найкраще, що могла би зробити держава у рамках програм з БДР, так це включити до них заходи по створенню власного вітчизняного виробництва автомобільних відеореєстраторів. У такому випадку ми отримаємо чимало економічно-соціальних та експлуатаційних позитивів. Наприклад, тоді всі прилади будуть однотипними, з заданими технічними характеристиками, надаватиметься локальна гарантійна підтримка.

Не галопом по Європах: швидкісні обмеження і штрафи в ЄС

AUTO.RIA: У харківських подіях, про які Ви згадували, власники відеокамер передали поліції записи, і ті відіграли важливу роль. Наприклад, саме завдяки цьому вдалося затримати водія, який 16 січня смертельно травмував пішохода. Тим не менше, правове врегулювання отримання та використання відеозаписів у слідчій та судовій практиці в Україні потребує додаткового доопрацювання. Які варіанти удосконалення законодавства можете запропонувати Ви?

Олександр Сітенко: Як не дивно, але розробка правових аспектів проблеми БДР взагалі не передбачена у проекті Державної програми, про яку ми згадували. В тому числі і стосовно загальних правових засад відеореєстрації, або отримання відеоматеріалів від власників приладів, які стали свідками або учасниками ДТП. Необхідно врегулювати ряд питань, наприклад, щодо обов’язковості передачі матеріалів поліції, або кому ще, крім неї, можна передавати ці матеріали, а кому ні. Чи не будуть перетинатися інтереси слідства з правами людини?

На ці упущення ми звернули увагу авторів проекту. Консультації з вченими з юридичного університету показали, що немає ніяких принципових перешкод, щоби спеціальними розділами у відповідних нормативно-правових актах всебічно захистити інтереси власників реєстраторів та інших осіб, причетних до зафіксованих подій. Наприклад, обмежити право поліції на отримання інформації з реєстратора поза рамками певної події.

Що чекає автомобілістів у 2018 році?

AUTO.RIA: При запровадженні тих чи інших рішень, часто можна почути, що вони базовані на провідному світовому досвіді. Чи є подібний світовий досвід обов’язкового використання відеореєстраторів у кожному автомобілі?

Олександр Сітенко: Мені особисто невідомо, щоб в інших країнах в примусовому порядку вводилося встановлення відеореєстраторів. Але країни, у яких висока дорожня безпека, проводили багатогранну і жорстку роботу по наведенню порядку на дорогах ще з тих часів, коли реєстраторів не було взагалі. І вони досягли тих показників безпеки та комфорту дорожнього руху, тієї високої культури його учасників, на які наразі ми орієнтуємося.

Тим не менше, особисто бачив, що у Європі на багатьох автівках відеореєстратори присутні, а в нових моделях авто вони встановлені вже з заводу, в комплекті з інтелектуальними системами керування. Якщо ми не згоджуємося з ганебною першістю за показниками по кількості жертв ДТП, то нам потрібно не лише запозичувати зарубіжний досвід в тому вигляді, яким він є сьогодні. Нам слід не страхатися власних рішучих дій, навіть якщо вони не мають аналогів у інших країнах.

Головне, щоб вони змінювали на краще наш стан у цій справі. Певен того, що тотальний відеоконтроль буде здійснено на високому науковому, інженерно-технічному та правовому рівні і він дасть нам добрий результат, а надалі цей досвід, імовірно, ще й перейматимуть у інших країнах.

Я дякую редакції AUTO.RIA за увагу до пропозицій, які ми обговорили. Сподіваюсь, що Ваша публікація приверне до них увагу влади і громадськості, спонукає до практичних дій, а ми разом будемо продовжувати свою діяльність.