Галопом по Європі: Тест-драйв BMW R 1200 RT

Кожен рік на початку липня БМВ проводить свою найгучнішу мотоподію - зліт байкерів BMW Motorrad Days. Запрошеним на захід журналістам видають мотоцикл на три дні в повне розпорядження - шуруй куди очі дивляться. В цьому році я зупинив свій вибір на туринговому байку BMW R 1200 RT. Точніше, це він зупинив свій вибір на мені...

Сам фестиваль - справа доволі насичена подіями, а крім розваг хочеться ще і на інших моделях мотоциклів покататися - так що, тут якщо щастить, то по повній. А якщо врахувати той факт, що фестиваль проходить біля підніжжя гори Цугшпітце - найвищої точки Німеччини, за якої піднімається в небо вся краса Альп, плани на найближчі 72 години стають наполеонівськими. Саме так у мене і вийшло.

Спершу варто визнати той факт, що всі три дні я планував кататися на хваленому R 1200 GS. Справа у тому, що в тестах ми часто згадуємо про його видатні характеристики, хоча особисто познайомитися з ним як слід поки не виходило. Але поки я запрягав, всіх “Гусей” розібрали, а мені дістався універсальний турер, що неодноразово отримував звання “Мотоцикл року” серед байків для подорожей. І дуже не дарма, скажу я вам, дістався.

Коли мені видали ключі від новенького BMW R 1200 RT і дали карт-бланш на три дні, кількість ідей щодо маршрутів змусило на час розгубитися. Хлопці в редакції радили проїхатися Романтичною дорогою Німеччини, відвідати озеро Кенигсзе, покататися околицями Мюнхена... Але насамперед треба було відзначитися на фестивалі.

У перший же вечір мотозльоту я зустрівся з українськими мототуристами: вони ділилися враженнями про поїздку, планами на найближчі дні і захлинаючись розповідали де побували по дорозі сюди. Виявилося, наші мотобраття подорожують по всій Європі, так що Баварія - тільки проміжна точка в їх експедиції. Недовго думаючи, ідеєю випробувати тестовий мотоцикл в якості справжнього далекобійного інструменту загорівся і я сам. А в якості точки призначення з безлічі варіантів вибрав перевал Стельвіо в Італії. Таким чином мій маршрут з Німеччини проходив через Австрію, Швейцарію і закінчувався на півночі Італії.

Шлях неблизький і встигнути за один день було не просто. Якщо їхати виключно автобанами і мінімізувати кількість дрібних доріжок і гірських серпантинів, то впоратися значно простіше. Але бажання побачити побільше цікавого пересилило – і в навігаторі я обрав не лише кінцеву ціль, але і тип маршруту “Звивиста дорога”, який радить відвідати найбільш мальовничі місця. Вибрав собі готель в однойменному з перевалом містечку заради підстраховки, і рушив у дорогу.

Перш ніж мучити байк на гірських серпантинах, вирішив звикнути до нього на швидкісних прямих. Перше, на що звертаєш увагу, сівши на R 1200 RT, це... дзеркала. Вони виконані у великому пластиковому корпусі і розташовані незвично низько, відразу за кермом. Спершу здається, що дзеркал немає взагалі, поглядом ніби промахуєшся повз очікувані місця, - але звикнувши вже розумієш, що з урахуванням посадки на байку вони знаходяться саме там, де їм слід бути. І до того ж слугують певним вітрозахистом для рук на кермі.

Тест-драйв BMW R nineT Scrambler

Сама ж посадка в середньому положенні сидіння по висоті схиляє не просто до далекої поїздки, а до дуже тривалих вояжів. Ноги зігнуті строго під прямим кутом, руки розслаблені, а відформоване сидіння має підйом для заднього пасажира, тому зайняти зручне положення впершись у нього дуже просто. Ось так: сів у крісло і зупиняєшся тільки на заправках. Правда, не в моєму випадку: для фотофіксації навколишніх красот хотілося робити зупинки як можна частіше. Тому час від часу доводилося прискорюватися і тримати високий темп.

Незважаючи на всі свої значні габарити і зовсім неміську вагу в 274 кг, спритності двигуна, запозиченого у того ж Гусака, туреру вистачає за очі. До речі про вагу: спокушеному гірськими пейзажами мототуристу варто приділяти підвищену увагу парковці на схилах. Одного разу припаркувавшись на кам'янистому схилі на центральну підніжку, я потім ледве зміг зрушити байк вперед - той ще вайло. І це з порожніми кофрами: їх я заради експерименту вирішив не знімати.
До силового агрегату не прикопатися - тяги 125-сильної опозитної “двостволки” вистачає щоб отримати задоволення не тільки при їзді з гірки, але і злітаючи на підйом, - а їх на моєму маршруті було незлічена кількість.

Рівний впевнений розгін з мінімальною кількістю перемикань - знахідка для мандрівника. Плюси в карму, звичайно, заслуговує і КПП: її чіткі перемикання дозволяють навіть в динамічній поїздці уникнути промахів з попаданням. Для любителів поганяти є і швидкісний шифтинг, але навряд чи їм будуть користуватися часто. А дарма: фірмова система GSAP (Gear Shift Assist Pro) дозволяє перемикати передачі і вгору і вниз без використання важеля зчеплення.

А що тут за підвіска! Начебто котишся по вилизаним дорогам, оцінити її роботу часто ніде... Але на шляху час від часу зустрічалися ділянки з ремонтом полотна, ще я кілька разів з'їжджав з асфальту на путівець, а в дрібних містечках попадалася бруківка. Так ось це все і дало змогу вкотре переконатися, що БМВшний Telelever на передній осі творить справжні дива. Через те що амортизаційна частина зміщена ближче до центру байка, вилка по суті залишається розвантаженою, не передає більшої частини поштовхів на кермо і є, скоріше, направляючим елементом.

Керованість від цього не страждає, зате зберігається високий рівень безпеки, що в сумі дозволяє тримати енергійний темп і не пасувати на розбитій дорозі. Те ж стосується і заднього Паралевера - ні трясіння, ні бовтанки на нерівностях. А головний плюс підвіски R 1200 RT - вона відмінно справляється з неприємною гребінкою, позбавляючи байк і байкера від настирливого зубодробіння і втрати контролю над рульовим управлінням.

Але справжній кайф, який тільки можна собі уявити, отримуєш від важкого круїзера саме на гірських серпантинах! Тільки їх незліченна кількість утримувала мене від захоплюючої авантюри - ех, покладу ж дорогий байк на бік, час від часу лаяв сам себе.... А даремно! І в поворотах, і на пішохідних швидкостях мотоцикл залишається приголомшливо стабільним. Їдеш повільно і ніяких тобі викрутасів кермом і тілом. Як на машині, їй-Богу! Тому в горах ти не пасеш задніх у численних колонах туристів на байках, яких там не просто багато, а тьма-тьмуща. І тільки здоровий глузд не дозволяє тримати темп на рівні гарячих італійців на їх Супермото, яких хлібом не годуй - дай облизати віраж крутіше.

Цікаве виходить поєднання - впевнене проходження поворотів, маневреність, як у стріт-байка, і чудова стабільність на прямій. Те, що потрібно від цього круїзера. Але на великій швидкості не можна забувати про наявність кофрів: якщо вже вони встановлені, хлопці з БМВ не рекомендують розганятися швидше 180 км/год. Я перевірив – все правильно кажуть: некомфортно, потоки зустрічного і бокового вітру занадто сильно впливають на курсову стійкість. Але навіть в таких умовах паливна економічність - удар конкурентам під дих. За день захоплюючої подорожі з постійними розгонами і їздою то вгору, то вниз на підвищених обертах борткомпьютер видав мені 4,6 л середньої витрати. Ні, я не котив байк пішим ходом: хоч не валив на всі гроші, але і економією особливо не озадачувався.

Досягнувши точки призначення та пообідавши в містечку Стельвіо під крики щасливою дітвори, я все ж зважився їхати назад того ж дня. А що? Від дороги я зовсім не втомився, годинник нацокав тільки початок п'ятого пополудні… До того ж, бажання покататися по красивих місцях і погода , що називається, «шепотіли». А ще в той вечір проходив чвертьфінал ЧЄ з футболу: я, не будучи фанатом італійських тіфозі, вирішив подивитися матч з німецькими вболівальниками.

Але варто було перебратися через перевал ближче до кордону зі Швейцарією, як погода зробила фортель, запропонувавши мені в попутники сильний, що не припиняється до самого місця проведення фестивалю дощ. Нічого не вдієш: це Альпи, потрібно бути готовим до всього. До речі, я дійсно був готовий до таких переробок і на найближчій АЗС накинув дощовик та непромокаючі штани. Як виявилося - даремно. Приголомшливий вітрозахист BMW R 1200 RT вже на середніх швидкостях не дозволяє дощу намочити байкера! Заслугою тому обтічний широкий передній обвіс і масивне вітрове скло. Останнє, правда, довелося піднімати в максимально високе положення: зате про намоклий одяг можна забути. Тільки на заплутаних гірських дорогах, де швидкість скидаєш до мінімуму, дощ встигає впустити десяток-інший крапель на плечі, але в підсумку я дістався до фінішу абсолютно сухим.

Куди більше, ніж через перспективу намочити штани, я переживав щодо мокрої дороги: в горах скоро стало темніти, а їхати вночі під проливним дощем – вибір не для боязких. Але побоювання виявилися марними. Спокою заради я згадав скільки допоміжної електроніки встановлено на цей мотоцикл і заочно передав фізкульт-привіт любителям поміркувати на тему “в мотоциклах БМВ багато зайвого”. Вирішивши проскочити швидку зв'язку поворотів, на виході трохи перебрав з газом. Стабілізуюча електроніка м'яко вирівняла байк та я вже на практиці переконався - від такого оберіга відмовлятися не можна. Адже в подорожі на сотні кілометрів може статися що завгодно, а безпеки забагато не буває.

А що власне у R 1200 RT з гальмами? Чому за відчуттями уповільнення відбувається дуже плавно? Деколи, під час агресивної їзди при спробі вичавити гальма перед самим поворотом починає здаватися, перебрав, зараз промажу! Страшно… Виявляється, гальма – у повному порядку, вся справа в ошуканих очікуваннях. Завдяки тим же Паралеверу і Телелеверу у мотоцикла майже повністю відсутій клювок при різкому уповільненні: ні, він-то, звичайно є, але уповільнення відбувається настільки плавно, що його просто не відчуваєш. Справа ще й у розподілу зусиль: на задню вісь припадає значна вага, що дозволило добитися кращої керованості в момент гальмування.

Електронні бортові системи R 1200 RT, в тому числі і АБС, мають кілька варіантів установки, що надає можливість підібрати оптимальні характеристики під свій стиль їзди і погодні умови. Рухаєшся по мокрому асфальту або ґрунтовим путівцям - вибирай найбільш агресивні установки трекшн-контролю і самий м'який відгук на відкриття газу. Те ж стосується і підвіски - її тонкого електронного чаклунства вистачить, щоб зробити байкера щасливим незалежно від стану покриття під колесами.

Проголосуємо?

Якби я був європейцем у віковій категорії “за 50”, - а у них в цьому віці мототуристичне життя тільки-тільки починається, - то свій вибір однозначно зупиняв би на спокійних круїзних байках. Хоча в тій же Німеччині і старий і молодий частіше вибирають GS-и: такі вже вони там любителі пригод. Але тим, хто шукає для себе туристичний мотоцикл і не планує підкорювати бездоріжжя, без тіні сумніву можна рекомендувати зразковий R 1200 RT. За роки випуску його довели до досконалості, а у старшої моделі K 1600 GT герой нашого тесту виграє по універсальності. З урахуванням його маневреності та вміння проходити складні повороти, можна бути впевненим, що на асфальті R 1200 RT буде куди зручніше туристичного ендуро. За три дні фестивалю я накатав по серцю Європи більше 1200 км, скрізь поспів, але жодного разу не відчув сильної фізичної втоми. А це дорогого коштує.