Нечасто після тест-драйву для написання тексту доводиться приходити до тями. Навіть якщо машина викликала багато емоцій, вони помалу згасають. Але ось минуло вже два тижні, як я їздив на героєві цієї публікації, а емоції не відпускають.
Ми довго запрягали, придивлялися і вирішували, хто поїде на тест, кілька разів переносили весь клопіт – апарат відразу здався дивним і не дуже серйозним. Як же ми всі тоді були неправі… І ось чому.
Йдеться про триколісний автомобіль Polaris Slingshot з атмосферним 2,4-літровим двигуном на 173 “конячки”, механічною КПП і ремінним приводом на заднє колесо. З покращеною “музикою”, системою стабілізації та великими колесами комплектації SL. Нічогенько, правда? А якщо до образу додати ще й споряджену масу в 790 кг і паспортний розгін до сотні за 5 секунд, стає ну дуже цікаво. Триколісне диво потрапило в розпорядження редакції на короткий термін, тож часу ми постаралися даремно не витрачати.
Двомісна “Рогатка” (так перекладається Slingshot з англійської) поставлена на облік в Україні як автомобіль і не вимагає для управління нічого крім відкритої категорії “В” у посвідченні водія. Хоча на бічній стійці красується напис “This is a motorcycle”. Ця ж наклейка рекомендує прочитати інструкцію. Слушно!
Бери-но розберися що це за приблуда насправді. Починаєш перебирати в голові схожі екземпляри і зупиняєшся хіба на трайку і трициклі, але то – «чесна» мототехніка, а в Слінгшота все ж присутні два встановлених плечем до плеча повноцінних автомобільних крісла.
Але, як і у байків (виняток становить величезний круїзер Honda Gold Wing), для Polaris Slingshot не передбачена установка подушок безпеки, та й взагалі транспортний засіб відповідає іншим її стандартами. Тому, навіть з урахуванням ПДР України, використання захисного шолома дуже рекомендовано.
Отже, надягаю шолом та рукавички і ми з "Рогаткою" гучно і з форсом вриваємося в міський потік. До речі, одягати рукавички на вулицях міста варто лише задля антуражу, вони стануть в нагоді хіба що на гоночній трасі. А коли вже так, туди і поїдемо!
Вибір автодрому СК “Чайка” в якості тестового полігону був цілком передбачуваним, однак насправді випадковим - по Києву розгорнувся масштабний ремонт доріг, тож за звичай щільний рух перетворився на справжну черепашу ходу (на додачу до Хресного ходу, що заблокували частину доріг столиці). Але жі мені хотілося промчати з вітерцем! Тим більш, що вже по дорозі до “Чайки” стало зрозуміло, що у швидкісній режим “Рогатка” вписується натужно. Вона смалить!
Я одразу звик до тугої педалі газу, маленьких дзеркал і необхідності пристебнути ремінь безпеки справа наліво, як зазвичай це роблять передні пасажири на “ліворуких” автомобілях. Трохи хвилювався через початок руху - думав, спочатку буду глухнути на кожному світлофорі з незвички. Помилився - силовий агрегат чудово стартує і з другої передачі навіть без додавання газу. А ось до чого довелося б звикати не один день - це до габаритів і відчуттів від проїзду вибоїн заднім колесом. І якщо до першого пункту пристосовуєшся, щойно усвідомивши ширину передка в два метри, то пропускати ямки між коліс виходить не завжди. Головне правило: бачиш ямку - їдь на неї. Тобто потрібно цілити кермом виключно на проблемну ділянку.
Та коли почалося густо побите ямами полотно, стало зрузуміло: всі калабані - мої. “Звикнеш” - заспокоював початківця досвідчений у водінні триколісного монстрика інструктор. На перший погляд, підвіска Polaris Slingshot обіцяє скупий комфорт та витрушену з їздців душу. На ділі ж проїзд нерівностей хоч і супроводжується детальним повторенням профілю дороги, але відчуття провалювання в ями, пробої підвіски з передачею вібрації на раму й кермо відсутні майже повністю. На всі гроші валити не вийде - ходи підвіски занадто малі, а кліренс 127 мм швидко остудить запал, однак більш-менш ідремонтованими дорогами пересуваєшся без обмеження можливостей.
До гоночної траси доїхали мовчки: я досі схвильовано чіплявся за кермо, а інструктор з посмішкою спостерігав за картиною. Але після першого великого кола мене прорвало - посипалися епітети і синоніми. Захоплююче! Зупинилися, перевели дух. Добре, що межи плечі нас не штовхали: трек був у нашому розпорядженні на цілих три години завдяки дружнім стосункам з дирекцією СК.
Для повного розуміння апарату, зробив ще пару прогрівочних кіл і став помалу додавати швидкість. Потім ще і ще: вирішив відчути момент, коли заднє колесо почне втрачати зчеплення. Але межі так і не знаходжу. Тачки на чотирьох колесах вже давно б почали пищати шинами, вимагаючи від водія високих навичок водіння. Але триколісний Поляріс навіть не думає додавати вихилясів у заплановану траєкторію.
Так, при перекладанні в поворотах вереск шин помалу прорізається, але він мінімальний. Навіть до втручання системи стабілізації (яку можна відключити як повністю, так і частково, або ж залишити тільки електронний нашийник трекшн-контролю) справа доходить, лише коли переходиш на нижню передачу перед поворотом з невеликим запізненням і трохи швидше кидаєш зчеплення.
У таких випадках навіть широка задня шина не справляється з хвилею крутного моменту й на мить прокручується швидше за необхідне. Гальмувати на легкій машинці можна трохи пізніше, дозувати зусилля, щоправда, доводиться ну просто жах як акуратно, - інакше можна перестаратися і ABS підкоригує траєкторію на власну електронну думку.
Вибір силового агрегату мені зрозумілий не на сто відсотків. Великий об'єм додав ваги і позначився на витратах пального, веселіше було б з моторчиком меншого обсягу. GM-івський двигун з маркуванням LE9 встановлювався лише на два автомобілі і не здобув особливої популярності. Зате сам по собі він відрізняється прекрасною еластичністю і здатністю споживати 92-й бензин. А його тяги для неповних восьмисот кілограмів ваги вистачає за очі. Тому навіть з ним доводиться тримати себе в руках, щоб не перебрати зі швидкістю.
Загалом дії водія обмежені хіба що здоровим глуздом, тож і на високих швидкостях спочатку може стати страшнувато. Так, досвідчений пілот здатен їхати набагато швидше, я не один раз в якості пасажира відчував як викладаються гонщики в спортивних автомобілях на великому кільці “Чайки”. Але все одно зауважу: "держак" у Слінгшота просто скажений! Мабуть справа не тільки в шинах, але і в правильному розподілі ваги, невеликій спорядженій вазі і дуже жорсткій трубчастій рамі, що не дозволяє пуститися берега в напружених поворотах. Завдяки їй, між іншим, пластиковий обладунок не видає сторонніх звуків. Ну і центр ваги тут, варто зазначити, розташований низько, майже як у «формулах».
Зате як звучить вихлоп - вуха закладає! Банку глушника розмістили під капотом, тож звук чути не тільки пасажирам, а й далеко навкруги. Але це на високих обертах, а в штатних режимах - ніякого дискомфорту для оточення. Але ця триколісна штуковина просто провокує вести себе зухвало: скоро я вже навмисне перемикав передачі пізніше, а перед світлофором переходив на пару ступенів вниз, просто щоб звернути на себе увагу інших участіков (і особливо - учасниць) руху.
Виявилося, марно: до Слингшоту, з його зухвалої незвичною зовнішністю, так і липнуть погляди всіх, включаючи навіть бабусь на зупинках. Низький, як спорткар, з відкритим верхом, яскраво-червоного кольору, ще й з одним колесом позаду, транспортний засіб оцінюється максимальним балом у вигляді піднятого вгору пальця, знімається на камери смартфонів і отримує вільну смугу при перестроюванні, адже всім охота роздивитися що то за один...
Створюється відчуття, що везеш містом епіцентр гарного настрою. Однак бажання покатати красуню або похвалитися перед друзями в мене чомусь не виникло. Слінгшот вразив повним єднанням з ним і постійним бажанням їхати ще і ще. Віч-на-віч.
Його відчайдушний розгін, важке кермо і жорсткі педалі нагадують їзду на ралійій машині. Щоправда, у виконанні “кабріо”: таку суміш раніше уявити було складно. Та ще й з одним заднім ведучим колесом. Від їзди на звичайних кабріолетах Слингшот відрізняє ще й короткохідна коробка передач. До перемикань теж потрібно докласти чимало зусилля. Три в одному, їй-бо!
Поки ми поверталися з автодрому міськими вулицями, інструктор посміювався над тим як я відповідаю на усмішки і привітання людей навколо. Сам він за півроку до такої уваги звик і поводиться на публіці як удав після годівлі. Адже Slingshot Polaris вже півроку продається в Україні - і навіть знайшов низку покупців. Ясно, що як гбабусині пиріжки такі машинине хапають – недешеве задоволення. Але ж яке це задоволення!..
Наявність двох сидінь говорить про те, що рано чи пізно хтось таки наб'ється тобі в компанію… Але в поїздці, навіть далекій, екіпаж Слінгшота не ловитиме облизня через відсутність простору для багажу. Його достатньо: валізу, звичайно, сюди не вмістити, але два великих рюкзаки за спинки сидінь та спортивна сумка пасажиру в ноги увійдуть легко. В цілому, не гірше ніж у спорткарів… А от незвичне розташування вітрового скла - це засада. Його краєчок знаходиться якраз посередині лінії огляду, причому, ще й добряче "лінзує". Тому водієві весь час доводиться то втискатися у сидіння, то витягати шию, щоб перевірити "картинку" перед капотом.
Зате ніякого вітру. Повітряних «эйрскарфів» з теплим повітрям тут немає, але і настирливі протяги відсутні. До речі, «пічку» на Slingshot не встановлюють, кондиціонер - теж. Тому сезон катання можна відкривати навесні, та ще й одягнувшись тепліше. А ще доведеться відшукати шини потрібного розміру для холодної погоди. Адже Slingshot взутий в літню гуму Kenda, що частково пояснює відмінні зчіпні властивості на асфальті. Але якщо вже пощастить з кліматом, їздити в суху погоду можна хоч цілий рік.
До речі, за прогнозом погоди варто простежити до початку подорожі: нічого, що допоможе екіпажу врятуватися від дощу, виробником не передбачено. Зате непромокальні матеріали салону та водонепроникна мультимедійна система ігнорують будь-які опади і з тим же успіхом проходять через автомийку. Навряд чи це буде вирішальним аргументом для придбання, але тим не менш: їзда на Слігшоті не витягне з власника останню копійчину. Після нашого відпалу на треку і безсоромної їзди містом рівнь споживання пального із запасом вклався 10 л/100 км, а на трасі точно буде ще менше.
Перебираю в пам'яті всі заряджені тачки, на яких їздив до цього, згадую і швидкі мотоцикли, автомобілі з відкритим верхом, але однозначно віднести Слінгшота до якоїсь із категорій ніяк не виходить. Та найбільше він мені нагадав гоночний карт - відкритий, жорсткий, з важким кермом, що не потребує великих кутів для повороту, гучним вихлопом і чіпкими шинами. Чи потрібен вам такий неординарний автомобіль (чи все-таки мотоцикл?) за мільйон гривень? Як засіб розваги і альтернатива дорогим спорткарам, думаю, піде відмінно. На парковці серед будь-яких пафосних чотириколісних, я просто впевнений, Slingshot збере більше глядачів.
Американський виробник створив у своєму роді унікальне транспортний засіб, що має характеристики спорткара, але з цінником на порядок нижчим. Навіть в Україні з усіма податками його вартість не перевищує 36 000 доларів. Нічого собі - майже мільйон гривень за три колеса, - скажете ви. Так, в Штатах, Slingshot на третину дешевший, тому їх на дорогах там - ціла купа. Але іншого такого автомобіля вихідного дня з гарячим характером і відкритим верхом, що володіє колосальною привабливістю, за ці гроші у нас, мабуть, не знайти.
Прокоментуйте першим