До автомобілів Subaru в нашій країні часом ставляться з певною недовірою. Мало того, що «японці» у нас традиційно вважаються дорожчими в обслуговуванні, так і у випадку з цим брендом додавалися і фірмові особливості у вигляді незвичайного опозитного двигуна. Втім, третє покоління Outback виявилося помітним виключенням з цього правила. В універсала виявилося стільки очевидних переваг, що вони затьмарили все те, що у нас заведено зараховувати до недоліків.
Кузов
У плані кузова Outback не кращий і не гірший за машини тієї ж Toyota. Залізо тут також непогано захищено від корозії, та й в плані ЛКП - паритет. Відколи виникають навіть при найменшому контакті з дорожнім абразивом, а на ранніх автомобілях нерідко можна помітити осередки спучування лаку.
Також ще однією з характерних особливостей Outback можна назвати слабку оптику. Мало того, що вона швидко затирається під натиском дорожнього абразиву, так і з повністю прозорим «склом» фари Subaru не відрізняються ефективністю. Це можна списати на суб'єктивне сприйняття, але, з усім тим, тема про доопрацювання фар досить часто підіймається в обговореннях «субаристів».
Інтер'єр
А ось в салоні Outback вигідно виділяється на тлі своїх японських побратимів. В інтер'єрі використані досить якісні, приємні на дотик матеріали, та й в плані збирання претензії до цієї моделі виникають досить рідко.
З претензій тут можна виділити тільки слабку шумоізоляцію, тісний задній ряд і відсутність регулювання керма по вильоту. Втім, навіть це не сприймається серйозним ергономічним прорахунком. В автомобілі все на своїх місцях, розташування органів управління цілком логічне і користуватися ними досить зручно.
Електрика
Через те, що електрична частина універсала не переобтяжена складними компонентами, особливих скарг на свою роботу вона не збирала. По суті, довгий час масові скарги лунали тільки на передню оптику, але головною їх причиною була зовсім не електрична частина. Втім, не варто створювати особливі ілюзії. Через те, що автомобілю вже більш як 10 років, зараз він починає страждати від проблем віку. Скарг на електрику стає все більше і всі вони різношерстні. Від роз'ємів, що закисли та поламаних реле, до несправностей заводського мультимедіа і виходів з ладу блоків управління.
Ходова частина
Підвіска Subaru Outback побудована за простою і доволі поширеною схемою. Спереду встановлені стійки типу MacPherson, ззаду - незалежна багатоважілька. З огляду на спрямованість моделі, японці намагалися закласти солідний запас міцності в підвіску. В цілому вийшло непогано, хоча з нашими дорогами й спливають деякі нюанси.
Сайлентблоки передніх важелів тут краще використовувати оригінальні, через те, що більшість представлених у нас альтернатив не завжди витримує пробіг у 30-40 тисяч кілометрів. Аналогічний ресурс зазвичай показують і стійки стабілізатора. Передні амортизатори спокійно виходжують по 120 тисяч кілометрів і більше, а ось задні зазвичай починають текти задовго до цього пробігу.
Також певні питання є і до рейки механізму кермування. Зазвичай до 150 000 кілометрів вона вірою і правдою служить власнику, але по досягненню цього пробігу кількість скарг на вузол різко збільшується. Втім, Subaru - дуже ремонтопридатний автомобіль з широким асортиментом запасних частин на будь-який гаманець. Правда, оригінальні деталі все ж коштують досить дорого.
Під капотом
На нашому ринку найпоширенішими агрегатами в цьому кузові можна назвати 2,5-літрову «четвірку» EJ25 і трилітрову «шістку» EZ30. В Європі автомобіль також був доступний з базовим дволітровим оппозитником і 150-сильними дизельними «боксерами», але через те, що на нашому ринку ці мотори зустрічаються вкрай рідко, є сенс випустити їх з уваги. Нагадаємо лише, що «ранні» дизелі часто отримували від власників «на горіхи» за проблеми з колінвалом.
Поширений у нас EJ25 дуже добре вивчений мотористами, що спеціалізуються на Subaru. У двигуні використовується алюмінієвий блок, в який запресовані чавунні гільзи, так що з ремонтопридатністю особливих проблем не виникне. Зі слабких сторін цього агрегату в першу чергу варто виділити «масложер» і патьоки мастила, які могли виникати навіть на ранніх пробігах.
Ну і як же забути про «проблему 4 циліндра», яка переслідує даний агрегат. Через те, що він охолоджується найгірше, з часом в моторі починає стукати поршень 4-го циліндра. Спочатку ця проблема проявляється тільки «на холодну», але досить швидко прогресує і стукіт починає докучати й на прогрітому моторі. В широких масах це вважається дуже поширеним явищем, але насправді це не зовсім так. Якщо заливати у двигун якісне масло з відповідними допусками, міняти його кожні 8 тисяч кілометрів, стежити за системою охолодження і не їздити постійно з педаллю в підлозі - можна спокійно проїхати 250 тисяч і більше.
Трилітрова шістка зустрічається набагато рідше, як і скарги на її роботу. По суті, найпоширенішою претензією до цього мотора можна назвати підвищене споживання пального. Втім, козацький апетит EZ30 з лишком компенсується відмінною тягою та еластичністю 245-сильного мотора. Крім цього трилітровий агрегат відрізняється підвищеною гучністю, яка збільшується пропорційно зносу натяжувача ланцюга.
Поширені й скарги на перегрів цього мотора, але їх першопричиною зазвичай стають зовсім інші особливості. Найчастіше температура починає повзти вгору через банально забитий радіатор, який можна спробувати прочистити, а якщо не допоможе - замінити. Крім цього причинами перегріву можуть бути пробита прокладка ГБЦ, повітряна пробка в системі охолодження або несправна помпа. Цілком стандартні причини, що здатні викликати такі симптоми.
Що ж стосується ресурсу, то 300 тисяч для цього агрегату зовсім не межа. Правда, такий пробіг може бути досягнутий тільки при правильній обкатці, регулярній заміні масла і використанні якісних витратних матеріалів.
Автомобілі з механічною коробкою передач на нашому ринку зустрічаються досить рідко. Втім, якщо вам вдалося знайти такий екземпляр - сміливо можна брати, через те, що особливих проблем за цими трансмісіями не помічено. А ось що стосується «автомата», то його ресурс сильно залежить від темпераменту водія. Втім, навіть у лихачів він примудряється виходити по 250 тисяч і більше. Правда, для цього тут потрібно використовувати тільки якісні трансмісійні рідини та міняти їх не рідше, ніж раз в 50 000 кілометрів, щоб продукти зносу не накопичувалися в коробці.
До речі, повноприводна трансмісія в залежності від коробки може помітно відрізнятися. Якщо на «механіці» момент симетрично розділений по осях, то на АКПП за його передачу відповідає муфта, яка може вносити невеликі корективи в роботу постійного повного приводу. Зрозуміло, що варіант з МКПП набагато простіше і в перспективі принесе менше проблем, але і версія з «автоматом» показала свою високу надійність.
В результаті
Популярність Subaru Outback легко пояснюється універсальністю цього автомобіля. Новим універсал прекрасно підходив бізнесменам, любителям активного відпочинку, просто шанувальникам «Субару» і сімейним людям. До слова, саме останні зараз складають основну аудиторію Outback в кузові BP.
Головним конкурентом цієї моделі можна назвати друге покоління Volvo V70 XC, яке після 2003 року вивели в окрему модель XC70. Втім, шведський універсал зазвичай обходиться дорожче, - причому, як при покупці, так і в процесі володіння. Натомість він пропонує якісніші матеріали та економніші дизельні версії. Тож у певних випадках є сенс переплатити.
Прокоментуйте першим