Здавалося б, продажі Mitsubishi Lancer X у нас почалися в розпал фінансової кризи. При цьому автомобіль дуже поширений на дорогах і добре котирується на вторинному ринку. Хоча, якщо придивитися до десятого покоління трохи уважніше, можна помітити, що в деяких місцях на виробництві вже почали економити.
Кузов
У плані корозійної стійкості кузов десятого «Ланцера» помітно випереджає свого попередника. Дев'яте покоління седана через 7-10 років в наших умовах могло вкриватися невеликими вогнищами іржі. Найчастіше процес гниття стартував з задніх арок і, якщо його вчасно не зупинити, переходив на крила і пороги. В той самий час, у Lancer X, з цими місцями повний порядок.
Сильні сліди корозії тут можуть сигналізувати про аварійне минуле автомобіля. У разі ж, якщо машина досі в рідній фарбі, проблем зі стійкістю кузова найближчим часом виникнути не повинно. А ось ЛКП стійкістю до механічних пошкоджень не балує. Автомобіль досить швидко покривається невеликими подряпинами і сколами, які досить довго не «цвітуть».
Інтер'єр
В салоні 10-го «Ланцера» найсильніше відчувається та сама економія, про яку говорилося вище. Шумоізоляція у цій моделі досить слабенька, якість пластикових деталей – гірша, ніж у попередника. Єдине що залишилося приблизно на такому ж рівні – зносостійкість пластику і якість тканинного оздоблення.
Так що головною проблемою, з якою доведеться зіткнутися в салоні Lancer X, буде його гучність. Автомобіль досить швидко заполоняють цвіркуни та скрипи, які спочатку непогано маскуються сторонніми шумами, які пропускає заводська шумоізоляція.
Електрика
Електрична частина хетчбека і седана особливих проблем не приносить. Найпоширенішою несправністю тут можна називати розплавлення роз'ємів реле обігріву заднього скла і дзеркал. Сама деталь коштує недорого і в магазинах можна знайти багато аналогів в діапазоні від 100 до 300 гривень, тільки от заміна реле проблему вирішує лише на деякий час.
Найнадійніший варіант позбутися від цього недоліку – розвести підігрів дзеркал і заднього скла на два окремих реле. Тільки ось це вже серйозне втручання в електросистему автомобіля, займатися яким без належних навичок все ж не варто.
Підвіска
У підвісці десятого «Ланцера» можна знайти деякі проблеми, вже відомі по його попереднику. Наприклад, задні сайлентблоки передніх важелів тут не вирізняються завидним ресурсом і в середньому ходять близько 60 тисяч. Ближче до 90 тисяч кілометрів «на вихід» можуть попроситися кульові опори, інтегровані в ці важелі. Так що при розриві сайленблоку тут краще відразу ж міняти весь важіль у зборі.
Також не балують ресурсом і стійки переднього стабілізатора, які нерідко просили собі заміну вже на пробігах в 40 тисяч кілометрів. Втулки переднього і заднього стабілізатора ходять і того менше, а кермові тяги та наконечники рідко долають пробіги в 60 тисяч кілометрів. Що ж стосується амортизаторів, то їх вистачає приблизно на 120 тисяч кілометрів. Причому, при заміні передніх, сервісники рекомендують обов'язково міняти опорні підшипники, щоб двічі не платити за демонтаж та встановлення деталі.
Окремо слід зупинитися на гальмівній системі Lancer X. У Мережі повно повідомлень, мовляв на цій моделі колодки ходять дуже мало, а гальмівні диски «веде» навіть при дуже спокійному водінні, після чого на кермі з'являється биття. Пов'язано це з закисанням самих механізмів. Втім, проблема вирішується досить просто. Щоб уникнути неприємностей, досить при кожній заміні колодок розібрати механізм, почистити напрямні та змастити «пальці» в супортах.
Під капотом
Моторна гамма Mitsubishi Lancer X складається тільки з рядних «четвірок». В «Штатах» хорошим попитом користувалися 2,4-літрові 170-сильні «атмосферники», в Європі автомобіль можна було купити з фольксвагеновським дволітровим турбодизелем на 140 кінських сил, у нас же ці агрегати не були представлені офіційно.
В українських дилерських центрах автомобіль був представлений з чотирма двигунами, які умовно можна розділити на дві «сім'ї». Агрегати на 1,5 і 1,6 літра належать до серії 4А і дуже схожі по своїй конструкції. Двигуни на 1,8 і 2,0 літра вже носять індекс 4B і також мають дуже схожі особливості.
Молодші агрегати вважаються більш проблемними. Не те щоб у них були якісь відверто слабкі сторони, але все ж багато хто власники скаржаться на «масложор», що з часом прогресує. Півторалітрові 4a91 більш схильні до цієї вади та починають під'їдати масло вже на відносно невеликих пробігах (від 60 тисяч км). В той самий час, на 1,6-літровий агрегат 4a92 почали встановлювати поршневі кільця іншої конструкції. На жаль, це не прибрало масложор повністю, але там він починається набагато пізніше.
Мабуть, найцікавішим варіантом з доступного на нашому ринку є дволітровий 4b11. Машини з 1,8-літровими агрегатами у нас зустрічаються набагато рідше через те, що ці двигуни встановлювалися тільки на хетчбеки, які у нас не користувалися таким сильним попитом як седани. Обидва мотори володіють солідним ресурсом, а найпоширеніша проблема тут – прогоряння ущільнювального кільця вихлопної системи (після 100 тисяч км). Вирішується заміною вигорілої деталі на нову.
В цілому мотори дуже радують простотою і надійністю, а от з коробками справи йдуть інакше. Найгірший варіант, і за сумісництвом — один з найбільш поширених на ринку, – варіатор Jatco JF011E. Ця коробка встановлювалася на машини з 1,8 і 2,0-літровими моторами. В середньому вона ходить близько 150 тисяч, після чого починає просити ремонту. Відновити її правильно – завдання досить складне і витратне. У найгіршому випадку вам можуть нарахувати до 1800 доларів, що робить відновлення агрегату позбавленим будь-якого сенсу. Уживаних варіаторів на ринку вистачає, і всі вони обійдуться набагато дешевше.
Що цікаво, японці добре знали про капризний характер свого варіатора. Радіатор його охолодження на дорестайлінгових автомобілях встановлювався в не дуже вдалому місці під бампером. Через це він швидко забивався брудом, а з'єднувальні елементи на ньому покривалися корозією і ламалися при першій же спробі його обслужити. У 2010 році від проблемного радіатора вирішили позбутися від чого варіатор Jatco почав перегріватися ще сильніше. Втім, охолодження можна повернути на штатне місце, попередньо замінивши корпус теплообмінника коробки на «дорестайлінговий». Хоча, якщо вже братися за таку складну процедуру, є сенс встановити радіатор з більшою продуктивністю і поставити його спереду основного.
П'ятиступенева «механіка» позбавлена будь-яких серйозних болячок і якщо її правильно обслуговувати – ходить довго і не завдає неприємностей. Виробник рекомендує міняти масло в цих коробках раз на 105 тисяч кілометрів, хоча є сенс трохи скоротити цей інтервал. Чотириступенева АКПП, яку використовували на 1,5 - та 1,6-літрових агрегатах, також не має виражених проблем. Головне, що з нею потрібно робити, це сильно не навантажувати тривалими поїздками на високих швидкостях і міняти масло не рідше, ніж раз на 90 тисяч кілометрів.
У підсумку
Mitsubishi Lancer X цілком заслужено носить імідж міцного та надійного автомобіля. Як і у всіх інших авто, у нього є свої нюанси. Прикро те, що на найнадійніші з доступних моторів японці вирішили поставити проблемний варіатор. Втім, цей недолік можна легко обійти, купивши автомобіль з механічною коробкою передач.
Що ж стосується конкурентів, то тут Lancer вигідно виділяється на їх фоні завдяки цікавому та агресивного дизайну, але програє в деяких інших аспектах. Популярною в кінці 2000-х Honda Civic управляти приємніше. А є ще і Toyota Corolla в кузові E140, яку в нас прийнято вважати еталоном надійності. До речі, остання набагато повільніше втрачає в ціні, що також досить приємний бонус.
Прокоментуйте першим