Доволі поважний середній вік українського автопарку — це не лише статистичні дані, а й реальні наслідки. Причому, вони стосуються не лише власників машин віком понад 10-15 (а то й більше) років, а й усіх водіїв – адже навіть маючи нову машину, ви не застраховані від появи на дорозі зустрічного авто, яке щедро засліплює вас своїми кустарними «ксеноновими» фарами.
До чого тут вік? Власне, старіння фар найчастіше призводить до того, що власники «підсліпкуватих» авто шукають шляхи, щоб покращити видимість вночі, коли фари номінально присутні, та світла від них менше, ніж від місяця на захмареному небі. Звісно, є ще одна причина – бажання виглядати «модно», немов у тебе «іномарка з ксеноном», хоча ці випадки меншою мірою пов’язані з розв’язанням технічних проблем.
Фото: штатне світло та самодіяльний «ксенон» на зустрічній машині
Тож чому встановлення газорозрядних джерел світла (які по простому називають «ксеноном»), в ті авто, конструкція яких не передбачена для цього, є поганою ідеєю? Справа в тому, що заводські газорозрядні фари високої інтенсивності, зазвичай, мають лінзи, автоматичне регулювання кута нахилу променя та омивачі фар, які не дозволяють бруду направити потужне світло в небажаних напрямках.
Звісно, що нічого такого в машинах зі штатними «галогенками» немає. Тим паче у різних ВАЗах, які ще й мають величезний рефлектор у фарі, розміром з пательню, сяйво від якого і засліплює зустрічних водіїв. В той час, як лінза в штатному «ксеноні» має невеликий діаметр і фокусує потік саме там, де треба. Власне, щоб не засліплювати інших. До речі, наявність оптичної конструкції з лінзою у фарі для галогенових ламп не є «дозволом» встановлювати туди «ксенон».
Можна подумати, що засліплення — це проблема того, кому світло заважає, а не власника «тюнінгу». Проте це хибна думка – якщо водій зустрічного авто втратить напрямок руху, а на наших дорогах, де далеко не всюди є розмітка, це не так і складно, тоді ризик зіткнення зростає в рази. А це вже безпосередня загроза і для водія авто з «колгоспним ксеноном».
Окрім того, нештатні лампи (як газорозрядні так і світлодіодні) часто дають неправильну форму пучка світла, важко піддаються регулюванню, а відтак світять хоч і яскраво, - а не туди. Та врешті на любителів «засвітити» чатує ще одна проблема, яка неодмінно проявиться при проходженні техогляду. Адже згідно з ПДР (п. 31.4.3) забороняється експлуатація ТЗ, у яких кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу, а також у фарах яких використовуються розсіювачі та лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу.
Під час ОТК (обов’язкового технічного контролю, затвердженого відповідною Постановою) буде перевірено наявність та справність фар, колір їхнього світла, правильність регулювання, світлорозподіл та напрямок поширення променів. Окремо для фар з газорозрядними джерелами перевіряється робота автокоректора кута нахилу та системи їхнього очищення (омивачів). В результаті виходить так, що користі від «гаражного ксенонового» світла мізер, а от проблем, як наявних так і потенційних – маса. То що ж робити, якщо фари світять кепсько, а «тюнінг» теж не рішення?
Як покращити світло фар легально
Навести лад зі штатними фарами. Перевірте, і при потребі відремонтуйте механізми базового встановлення (регулювання) фар, та автоматичного або дистанційного встановлення кута променя (який повинен змінюватись залежно від завантаженості авто).
Зніміть будь-які накладки, «антигравійні» чи тонувальні плівки з фар – вони затримують світло.
Якщо рефлектори вигоріли чи заіржавіли, скло має тріщини, подряпини чи помутніло – варто замінити фари на нові (машини ранніх років випуску, вироблені ще в СРСР або в СНД). Якщо заміна з певних причин небажана, фари можна реставрувати – замінити рефлектори та лінзи, відполірувати скло. Ціна такого комплексу варіюється залежно від марки авто, складності випадку, типу фари та її конструкції, і може коливатися в діапазоні від $30 за просте полірування до $200…300 за повну «перепаковку» та ремонт пари фар.
Навівши порядок з усім цим, фари варто відрегулювати на спеціальному стенді. Процедура ця недорога, проте ефективна. І дає значно кращі результати ніж встановлення кутів променів по екрану чи, тим більше, «на око».
Навести лад з електрообладнанням. Доручіть автоелектрику перевірити блоки запобіжників, реле, вимикачі. Також нехай поведе діагностику стану АКБ та генератора. Понижена напруга на лампах головного світла може призводити до зменшення їх яскравості у 2-3 рази. Сюди ж можна віднести поради щодо раціонального споживання бортової електроенергії: хоч лічильника для неї немає, проте потужні аудіопристрої, додаткові обігрівачі салону або сидінь здатні помітно «просаджувати» напругу бортової мережі. Що в результаті знижує світловіддачу фар.
Встановити нові лампи, і зробити це відповідно до інструкції автомобіля. Не варто купувати лампи підвищеної потужності (наприклад 90 Вт замість встановлених 55 Вт) – вони мають високу тепловіддачу, яка негативно впливатиме на оптику, вони можуть «просаджувати» напругу, а також можуть пошкодити електрообладнання авто.
Щоб досягти збільшення світлового потоку, якщо у цьому є потреба, можна придбати лампочки з підвищеною ефективністю. Вони, як вказують на упаковках самі виробники, повністю відповідають вимогам усіх стандартів, проте мають збільшений світловий потік (при стандартній потужності) та дещо збільшені зони освітлення ближче до автомобіля та у напрямку узбіччя. Хоча й певні «мінуси» лампи цих сімейств теж мають – помітно менший ресурс у порівнянні зі звичайними лампочками (близько 300 годин роботи проти 1000 у бюджетних), і ціна (близько $30 за комплект з двох ламп «+150%» типу H7, в той час як пара найдешевших автомобільних «галогенок» обійдеться у $4).
Щодо світлодіодних ламп (LED – light emitting diode): з ними не все так просто, як може здатись після ознайомлення з їхніми рекламними матеріалами. Найдешевші варіанти можуть не віддавати тої кількості світла, яка зазначена на упаковці, а також мати проблеми з фокусуванням променю. Простішими словами – з довільними рефлекторами світло від них ви отримаєте нікудишнє.
Продукти від відомих виробників повинні відповідати стандартам, однак бажано перевірити на практиці, чи справді вони достатньо добре світять, а також, оскільки у них значно менша споживана потужність та особлива схема живлення, чи не видає автомобіль повідомлення про несправність фар головного світла. Позитивний момент при застосуванні автомобільних LED-ламп в тому, що більшість із них не потребує встановлення окремих блоків живлення та зміни конструкції посадочного місця у фарі, а також, принаймні теоретично, вони мають служити у 5-10 разів довше за звичайну лампу розжарювання. Негативний бік – ціна, яка для якісних виробів починається зі $150 за комплект.
Всі описані процедури можна застосовувати і для додаткових фар, наприклад, протитуманних. Проте нагадаємо, що «протитуманки» не можна використовувати як денні ходові вогні замість «ближнього». Також їх не слід вмикати просто для покращення освітлення дороги, якщо туману немає – це засліплює водіїв інших авто, що рухаються з вами на одній дорозі.
Купуючи автомобіль, варто звернути увагу, чи не встановлено там нелегальний «ксенон», який можна виявити візуально, по специфічному увімкненню фар з деякою затримкою і подальшим плавним набором яскравості. Під капотом біля таких фар частенько розміщені нештатні блоки живлення «ксенону» - це теж доволі помітна ознака. Коли обов’язковий техконтроль буде запроваджено для всіх, це може стати причиною недопущення авто до експлуатації.
Штатні HID (High-intensity Discharge lamp) «ксенонові» фари мають бути оснащені автоматом регулювання кута нахилу променя (саме автоматом, а не регулятором, який активується вручну з салону), мати конструкцію з лінзою та омивачі. З такими проблем, принаймні на техогляді, бути не повинно.