Нещодавно ми розібралися з суттю законопроекту №2078, який був зареєстрований у Парламенті, і котрий стосувався цілковитого скасування вимоги відповідності екостандартам Євро для всіх видів транспортних засобів з пробігом. Разом з тим, у документі передбачено відтермінування введення Євро-6 для нових ТЗ на 2025 рік.
Розглядали ми й ризики, які можуть виникнути у разі повного скасування «Євро» на вживані авто. Проте очевидних негативних моментів, які б можна було підкріпити даними, віднайти не вдалось. Зараз у продажу на всій території Євросоюзу перебуває до 70 тисяч ТЗ всіх видів з еконстандартом нижче Євро-2. Водночас, за даними ДФС, на території України присутні 288 тисяч «євроблях», які досі не були подані на митне оформлення, імовірно саме тому, що вони «непрохідні» за екологічним стандартом, перебувають в незадовільному технічному стані або ж на них втрачені документи. А ще не слід забувати про кілька мільйонів машин, вироблених ще у часи Радянського Союзу, які, вочевидь, повітря теж не озонують, якщо вже говорити про екологічні фактори.
Відміна вимог відповідності еконормам «Євро» для всіх вживаних ТЗ дозволила б авторинку активізуватись, повернула б автомобілістам відібране у них «ерою автолобі» право вибору, нарешті відкрило б кордони для ретро-авто, які в Україні досі під фактичною забороною. Заразом перевізники отримали б можливість купувати за доступними цінами вантажівки та автобуси, замінюючи парк неймовірно застарілих ЗіЛів, КамАЗів та їм подібних на більш сучасні та безпечні ТЗ європейського виробництва.
Проте вся ця картина може розсипатись, у разі, якщо альтернативний законопроект №2078-1 стане законом. Річ у тім, що його автори звернули уваги лише на нові автомобілі, для яких вони залишили пропозицію з основного проекту щодо відтермінування Євро-6 до 2025 року. Більше ж у документі немає нічого.
Вивчили ми й пояснювальну записку до проекту №2078-1, адже цікаво дізнатись мотивацію, чому саме так а не інакше вважають ініціатори альтернативного документа. Насамперед в поле зору потрапило речення, в якому говориться про те, що норми «Євро» будуть зміщені у часі лише для нових легкових авто. А згідно з текстом проекту закону, Євро-6 переноситься для нових автобусів, легковиків, вантажівок та сідельних тягачів.
На жаль, у тій же записці не вказано джерела інформації щодо середнього віку українського автопарку, який зазначено як 19-20 років. За нашими ж даними, цей показник становить 16 років, середній вік активної частини автопарку (тобто те, що купується, продається, переобладнується тощо) – 12 років, середній вік авто, що були офіційно утилізовані – 20 років (у 2018 р.), 27 років (у 2017 р.). До речі, наймолодшими авто, які відправлялись прес, стали Geely (сер. рік випуску – 2010), а також «Богдан», FAW, TATA, Chery (сер. рік випуску – 2007).
Доволі несподіваним є фрагмент, у якому говориться про те, що введення Євро-6 може змусити офіційних імпортерів вдаватись до тіньових схем, коли новий автомобіль буде ввозитись по документах як вживаний, з еконормами значно нижчими за Євро-6. Звісно, що до такого «розкриття» є питання: можливо, є підтверджені факти ввезення імпортерами за такою схемою автомобілів зараз? Адже для машин з пробігом наразі діє стандарт Євро-2. І ще одне: варто віднайти відповідь, де і в кого (окрім Індії чи Ірану) купувати нові авто з пониженим екостандартом, адже у ЄС ще з 2015 року впроваджено Євро-6.
Тепер час порівняти обидва документи. Альтернативний проект в змозі лише відтермінувати введення Євро-6 для нових ТЗ, проте така ж пропозиція присутня і в основному.
Натомість альтернативний не здатен ліквідувати заборону на ретро-автомобілі, відкрити ринок для європейських вантажівок, які б могли замінити застарілі машини випуску радянських часів, які їхні власники вимушено підтримують на ходу, оскільки купувати ТЗ з Євро-5, з урахуванням реальної купівельної спроможності та відсутності кредитної підтримки, наразі вкрай непросто. Та й автобуси, точніше так звані «маршрутки», за умови скасування «Євро» та зміни тендерних вимог, теж могли б змінюватись на більш надійні машини європейського виробництва, нехай з реальним Євро-2, а не з таким, що є лише на наклейці жовтого автобуса, яку непросто розгледіти у чорній хмарі диму.
Сподіваємось, при розгляді у профільних комітетах Верховної Ради, куди зараз направлені обидва документи, нардепи оберуть той, у якому передбачено значно більше корисних змін для українського автомобільного ринку та парку.