Цей матеріал – про третій, завершальний етап «пригону» автомобіля, який ви можете здійснити самостійно, звісно, якщо такий намір виник. Раніше ми проводили огляд головних європейських авторинків, на яких найчастіше купують вживані легківки «під пригон». А також вивчали, як купити та оформити авто за кордоном, аби воно було готове для транзиту в Україну. Цього разу розглянемо, як провести саме розмитнення, щоб машину можна було зареєструвати в Україні, та й нарешті просто їздити на ній, а про всі «кола розмитнення» лише часом згадувати у компанії друзів на гаражних посиденьках.
Покидаємо Євросоюз
Діставшись рівненькими європейськими дорогами до кордону, доведеться стати у чергу перед КПП. Так, на жаль, чомусь там постійно є черга: коли більша, коли менша, але є. Це доволі виснажливий етап, бо черга «жива» і весь час потрібно фізично знаходитися в автомобілі, регулярно під’їжджаючи до «брами». А прилегла інфраструктура влаштована так, що й нема як задовольнити базові людські потреби.
Вибрати найменш завантажений пункт пропуску можна з допомогою онлайн-сервісів та веб-камер. Проте майте на увазі: розмитнення авто можливе не на всіх пунктах пропуску – це залежить від інфраструктури та специфіки роботи кожного із них. Наприклад, ви не зможете зробити цього на КПП «Грушів» та «Угринів» у Львівській області.
Правильна черга
Смуги руху перед пунктом пропуску розділені. Потрібна вам смуга (місцеві називають їх «пас») - та, де стоять вантажівки, з відповідним знаком «TIR». Не дивуйтеся, що вам на легковому авто доводиться стояти разом із «фурами»: інакше вам не вдасться закрити експортну декларацію. Без неї проїхати можна лише на автомобілі, який дешевший за 1000 євро (і це зазначено у договорі купівлі-продажу).
Після в’їзду на КПП проходимо процедуру зважування автомобіля, паспортний контроль, митників («закриваємо» експортну декларацію), і на цьому європейська частина процесу завершується. Далі, на українському КПП, продовжуємо справу: отримуємо паперовий талончик, електронний бейдж, проходимо паспортний контроль у прикордонників, після чого – митниця.
Законом передбачена можливість розмитнення автомобілів безпосередньо на пункті пропуску. Проте, без підготовки робити це на кордоні не варто. По-перше, для розмитнення обов’язково потрібен сертифікат відповідності, а лабораторії в пунктах пропуску відсутні. Також можуть виникнути певні проблеми із подачею митної декларації та сплатою митних платежів, що може вилитись у даремно витрачений час та кошти.
ПДГ і брокери
Щоб не застрягнути на кордоні в очікуванні, на момент перетину кордону у вас повинна бути оформлена ПДГ – попередня декларація громадян. У ній буде вказаний пункт пропуску, який плануєте перетинати, та пункт призначення – термінал на регіональній митниці. За цим документом слід сплатити "попереднє розмитнення", це своєрідна застава за ввезення автомобіля у розмірі митних платежів, що розраховуються від фактурної вартості ТЗ. Внести кошти потрібно на офіційний рахунок митниці, куди прямуватиме авто.
Остаточна вартість розмитнення буде відома лише після заїзду автомобіля на регіональний митний термінал та подачі електронної митної декларації. У разі, якщо буде різниця між заставою і фактично нарахованими платежами (таке відбувається у більшості випадків), доведеться доплатити. Якщо ж ваше авто оцінять у меншу суму, ніж вона зазначена у фактурі – після написання заяви кошти повернуть.
Оформити ПДГ можна особисто, однак лише в електронному вигляді, використовуючи спеціальне (платне) програмне забезпечення. Допомогти у цьому може митний посередник - брокер. Звісно, їхні послуги платні, залежно від регіону та апетитів їхня участь обходиться від 100 до навіть 500 «умовних». Перевірити чи конкретна людина справді має право на брокерську діяльність, можна переглянувши список брокерів, сертифікованих ДФС.
Прикордонна митниця
Після проходження паспортного контролю шукайте «єдине вікно» митниці. Повідомте інспектору номер попередньої декларації (ПДГ) та подайте усі документи на автомобіль. Інспектор огляне автомобіль, зафіксує пробіг, видимі дефекти та комплектацію, зробить фото та складе акт огляду. Щоб не затягувати процес – завчасно дізнайтеся, де знаходиться VIN-код вашого автомобіля та забезпечте до нього доступ.
Якщо із документами порядок, а перед вами немає черги зі ще кількох десятків власників «свіжих» авто з Європи – інспектор повинен внести дані до електронної системи, поставити печатки в документах та дозволити покинути КПП.
Тепер у вас є лише кілька днів, щоб доїхати до пункту призначення – внутрішнього митного поста, вказаного у ПДГ. Якщо термінал знаходиться в межах області, через яку ви ввезли автомобіль, то прибути туди для розмитнення ви повинні не пізніше, як через 5 діб. Якщо ж прямуєте в іншу – маєте в запасі 10 днів.
Сертифікація
Можна дискутувати про доцільність та ефективність цієї процедури, проте наразі українські закони ще вимагають сертифікації усіх вживаних авто, які ввозяться під розмитнення. Навіть тоді, коли у них вказаний клас екологічності в реєстраційних документах, чи є в наявності сертифікат заводу-виробника.
Загалом в Україні існує лише вісім установ, уповноважених проводити сертифікацію транспортних засобів. Нерідко записуватися в чергу доводиться на кілька днів, а то й тижнів наперед. Тож, щоб не застрягнути на митниці без сертифіката, радимо отримати його перед візитом на регіональну митницю.
Уповноважений центр сертифікації перевірятиме базові характеристики, відповідність стандарту «Євро-2» (умовно-візуально, - наявність і справність сажових фільтрів чи каталітичних нейтралізаторів навряд чи визначатимуть) та пристосованість до участі в дорожньому русі – розміри, маркування скла, ремені безпеки, світлотехніку. Процедура ця обійдеться у суму, близьку до еквівалента 100 доларів.
Внутрішня митниця
Завершальний етап розмитнення автомобіля – визначення його митної вартості (а отже й остаточного розміру платежів) та випуск у вільний обіг — відбувається на внутрішньому митному терміналі. Сьогодні закон дозволяє обрати будь-яку з наявних зон митного контролю, незалежно від зареєстрованого місця проживання.
Майте на увазі: більшість митних терміналів знаходяться у приватній власності, а в’їзд/виїзд та стоянка на їхній території – платні. Кепсько, якщо виникне затримка – тоді стоянка обійдеться у більшу суму. І не важливо, хто винен у затримці: митник, який затягує оформлення, чи ви, бо не надали усі необхідні документи, – платити все одно доведеться. Послуги митного термінала в середньому обійдуться ще в тисячу гривень.
Після в’їзду в зону митного контролю потрібно подати електронну митну декларацію (це інший документ, не ПДГ). Адже сам факт прибуття в зону митного контролю – ще не початок митного оформлення. Лише після того, як брокер подасть, а митник прийме в роботу декларацію, починається відлік трьох годин, відведених законом на винесення рішення: про випуск у вільний обіг, відмову чи коригування митної вартості.
Різницю між заставою і фактично нарахованими платежами, якщо така виникне, доведеться доплатити. У разі незгоди ви маєте право оскаржити коригування митної вартості в адміністративному (надавши додаткові документи) та судовому порядку, проте лише після сплати усіх платежів. Якщо ж ваше авто оцінять у меншу суму, ніж та, що зазначена у фактурі (таке теж буває), – після написання заяви кошти повернуть.
Якщо у вас немає претензій до нарахованих платежів – вітаємо! Виїжджайте із зони митного контролю, беріть з собою усі реєстраційні документи на авто, митну декларацію, сертифікат відповідності та гроші на сплату 3-5% збору до пенсійного фонду і прямуйте до сервісного центру МВС - щоб там, нарешті, зареєструвати авто та отримати номерні знаки.
Чи треба це все?
Кожен з етапів, описаних у цьому та двох попередніх матеріалах, потребує витрат коштів та часу, а неправильно зроблений крок може вилитись у штраф чи навіть у конфіскацію автомобіля. Втім, якщо діяти відповідно до букви закону, – неприємностей трапитись не повинно. Інша справа, що заради економії деякі «гонщики» можуть йти на свідомі порушення, які згодом можуть перетворитись у типові проблеми під час розмитнення автомобілів, – про них ми колись принагідно розповімо.
Звісно, що зараз може скластись враження, що «пригон» - надто складна і заплутана справа, ще й ризикована. Втім, якщо ви маєте досить вільного часу та бажання спробувати себе у ролі «гонщика» - здійснити все описане самостійно цілком реально.
З іншого ж боку, набагато комфортніше (і правильніше) кожному займатись своєю справою, й витрачати час та зусилля саме на неї. Можливо, з часом так станеться і в Україні, коли імпортом вживаних авто займатимуться підприємці чи підприємства, які спеціалізуються саме на такій діяльності.
В Європі, наприклад, частка приватних продажів на вторинному ринку сягає лише 20%, більшість — за дилерами та «автокомісами». Достатньо прийти на стоянку і вибрати собі авто з уже наявних, розмитнених, готових до реєстрації на нового власника. А поки ця сфера послуг лише «розкачується», можна спробувати пошукати свою «ластівку» десь у Європі. Принаймні, тепер ви знаєте що і за чим треба робити, аби все вдалося!