Чи бачили ви, звісно, не десь в інтернеті, а наживо, як відбувається утилізація автомобілів та їхніх окремих частин в Україні? І мова не про банальний підпал, чи здавання на пункт прийому металобрухту, а так, щоб по-справжньому: з демонтажем скла, гуми, відкачуванням оливи, пального, розділенням різних металів, деактивацією подушок безпеки... Не бачили? От і ми ні, - але, як виявляється, утилізація є! Правда, лише «на папері».
Увага! На відео присутні сцени насилля над майже новими автомобілями. Будьте обережні під час його перегляду!
Чому ми згадали про утилізацію автотранспорту саме зараз? Річ у тому, що сьогодні закінчиться «амністія», протягом якої влада закривала очі на експлуатацію «евроблях». І якщо не станеться раптових змін законодавства, то частина безнадійних машин автоматично стане просто старим мотлохом, з яким доведеться щось робити. Та й не лише у «бляхах» справа: не варто забувати про поважний середній вік українського автопарку, який зараз є найстарішим у Європі. Адже він майже наполовину складається з «ветеранів» радянського автопрому.
Як відомо, пхати сміття під канапу можна лише до певної міри: рано чи пізно, місце там закінчиться, і доведеться прибирати «по справжньому», соваючи важкі меблі. Так і з автомобілями – невдовзі ми можемо отримати серйозні екологічні проблеми, адже мастила, пальне, електроліт та ще чимало чого перестануть «провалюватися крізь землю», і доведеться поспіхом шукати рішень, сплачуючи за згаяний час власним здоров’ям.
Що каже закон?
В Україні є чинні документи, якими врегульовано питання поводження з відпрацьованими авто та їх частинами. Це Закони «Про утилізацію транспортних засобів» та «Про відходи». Однак, обов’язку утилізувати авто не існує, як і практичних механізмів притягнення до відповідальності за неправильне поводження зі списаними автомобілями. Хіба що ви покинете старе авто на клумбі перед відділком поліції.
Також немає щорічних платежів (податкових чи страхових) які б стимулювали автовласників позбавлятись «стаціонарної нерухомості», однак не тієї, що продається на DOM.RIA, а що тихенько обростає мохом по гаражах. До слова, гаражі на продаж у тому ж «Домі» теж є.
Якщо все робити за правилами, спершу треба офіційного зняти авто з обліку. Щороку вибракування сервісними центрами оформлюється для близько 16 тисяч транспортних засобів. Для яких саме – можна дізнатись із нашого дослідження.
Практика
Утилізація автомобіля, згідно з законом, є безкоштовною. Проте, як відомо, на пункті прийому «втормету» можна виручити кілька тисяч гривень за здане авто (платять близько 5-5,50 грн за 1 кг ТЗ). Цей момент, напевно, і є головною причиною того, що згідно з даними Держкомстату, офіційно процес утилізації, який можуть здійснити аж 6 підприємств (раніше їх було майже 300) на всю Україну, було проведено для 200 тонн транспортних засобів. Це від початку 2013 року, і з урахуванням того, що у 2013, 2014 та 2017 роках у таблицях взагалі нулі. Якщо це перевести на легковики, вийде менше 200 автомобілів, а якщо розділити ці тонни на вагу вантажівок, значення виявиться ще скромнішим.
Подібний стан справ і з відпрацьованими мастилами, гальмівними рідинами, шинами та свинцевими акумуляторами, які є небезпечними відходами. Переробляти їх мають право лише ліцензовані компанії, включені у ще один спеціальний реєстр. СТО можуть накопичувати ці відходи та здавати спецпідприємствам не рідше, ніж раз у рік. Хоча на практиці те ж мастило часто служить паливом для печей, якими обігріваються ті ж автосервіси. Ну а зношені шини, звісно, стають елементами дитячих майданчиків чи засобами благоустрою на прибудинкових територіях, як декор для ландшафтного дизайну клумб (що, з точки зору екології, теж не є ідеальним рішенням).
Європейський досвід
У ЄС утилізувати автомобілі спонукає більш розвинена економіка. Значно вища купівельна спроможність позбавляє сенсу регулярно вкладати у ремонт старого авто, а ринок диктує свої умови: важко продати старий автомобіль (якщо він не ретро, звісно). Особливо - коли він у поганому стані та не може пройти техогляд.
У Польщі з цим трохи простіше: допоки автомобіль не перейшов до категорії «нерухомість» та виконує свою головну функцію – перевозить власника, – його утилізувати не будуть. Здають в переробку хіба явні «відра» для того, щоб зняти їх з обліку – інакше доведеться платити щорічне обов’язкове страхування.
Після заборони «євроблях» в Україні добре заробив один із місцевих польських прикордонних пунктів утилізації, розташований на в’їзді у Перемишль. Машини «пересічників» там приймали на вагу - по 3 злотих (21 грн) за кілограм. Згодом розбирали та розпродували по запчастинах.
У деяких інших країнах до утилізації спонукають високі податки. На фоні жорсткого техогляду і високої вартості ремонту, а паралельно - доступних кредитів і лізингу, за утилізацію потрібно ще й додатково платити (окрім деяких програм від автовиробників). Так відбувається у Німеччині. Ну і там працює закон - просто так здати стару машину на брухт не вийде, виключно через офіційну процедуру утилізації.
А найбільше утилізувати старі автомобілі мотивує Франція з її системою «бонус-малус». Кожен, хто здав старе дизельне авто, отримує знижку на купівлю нового електрокара у розмірі 10 тисяч євро!
Усі автомобілі, які здаються в пункти утилізації на території Європейського Союзу, не підлягають повторній реєстрації та постановці на облік. Реєстраційні документи знищуються, а VIN-код вноситься у спеціальну базу.
Ближче до діла
Український автопарк потроху молодшає – хоча, здебільшого, не за рахунок нових авто. Після набуття чинності новими правилами розмитнення відбувається заміщення плодів радянського автопрому та іномарок поважного віку на ввезені з-за кордону вживані автомобілі випуску 2000-х років. Лише протягом пільгового періоду оформлення пройшли більше 200 тисяч машин, і ще стільки ж може бути ввезено в Україну протягом наступного року.
Очевидно, що формування цивілізованого авторинку на цьому не завершиться: на підході запуск технічного огляду. І якщо ця процедура буде хоча б чимось схожа на техогляд у Польщі, - в майбутньому стандартна відповідь на питання «куди подіти старе авто?» із «продати» чи «віддати на шрот» може змінитися на «утилізувати». Адже утримувати старі автівки, які не в змозі пройти ТО, стане невигідно.
Однак зараз все тримається на приватних рішеннях автовласників: якщо за авто можна виручити кілька сотень доларів на «шроті» чи «вторметі», навряд чи хтось наважиться за власний кошт шукати одне з тих шести підприємств, які безкоштовно утилізують вибракувану машину.
А щоб навколо не накопичувався автомотлох, який відпрацював своє, а разом із ним небезпечні предмети та хімічні сполуки, які несуть очевидну загрозу як для довкілля так і для кожного з нас, варто шукати дієві, а не «паперові» рішення. Скажімо, заохочувати власників старих та зношених автомобілів утилізувати їх в обмін на знижку, принаймні, на податки, при придбанні електромобіля, чи навіть авто з ДВЗ, але яке відповідає сучасним екологічним нормам щодо викидів.