З одного боку маємо досить високі ціни на пальне, які продовжують зростати, а ще є багато розмов про електромобілі. З іншого боку – не всі присутні на ринку електроавто здатні на 100% відповідати щоденним потребам (зокрема – за запасом ходу), або ж якщо відповідають – тоді їхня ціна така, що виникає інша думка – а чи не купити якийсь «заряджений» седан чи кросовер, з бензиновим мотором та класною комплектацією за ті ж гроші. І цей список полярних питань можна продовжувати ще і ще, проте оскільки більшість користувачів AUTO.RIA люди практичні, й приходять сюди аби купити чи продати автомобіль, тож їх навряд чи зацікавлять філософські роздуми без очевидного висновку.
А коли так, тоді варто звернутися до практики, що ми й зробили, довідавшись усі подробиці від одного з наших користувачів, який кілька місяців тому продав Toyota Camry, до речі – досить популярної й нині генерації XV40, з «топовим» двигуном 3,5 л, та, звісно, коробкою-«автомат». А із заголовка вже відомо, який автомобіль став наступним після японського седана – електричний хетчбек Volkswagen e-Golf.
Цікава вийшла зміна автівок, і хоч плюс-мінус обидві моделі знаходяться в рамках одного бюджету, проте вони цілком різні за габаритним класом, віком, та, що найголовніше – типом силової установки. Щоб дізнатися більше, далі у нас буде чимало «чому», які можуть виникнути в кожного автомобіліста, а відповіді на них даватиме новоспечений власник (який побажав залишитися анонімним) першого у своїй практиці електромобіля.
Чому виникла ідея змінити авто?
«Кемрі» у мене була близько двох років, просто виникло бажання спробувати щось нове.
Тобто на перший план питання економії, зважаючи на 3,5-літровий мотор в попередній машині, не виносилося?
Ні, я вже якось звик що машину треба заправляти і за такими цінами. Звісно, було розуміння що електрокар мав би бути економнішим в цьому плані, але саме економія не була пріоритетом.
Чи розглядали ви бензинові або дизельні легковики?
Так, придивлявся здебільшого до авто VAG-сімейства, зокрема Audi A6 та A4.
Перед тим, як обрати Volkswagen e-Golf, чи були інші варіанти, адже у цьому ціновому діапазоні вибір чималий: Nissan Leaf, Mercedes-Benz B-Class, Renault ZOE, KIA Soul EV, BMW i3, Fiat 500e…
Перед покупкою я їздив по майданчиках, дивився різні машини, наприклад – Nissan Leaf, але, як на мене, він виглядав якось надто просто в салоні, навіть не виникло бажання зробити тестову поїздку. Дещо цікавіший був BMW i3, але тут мене стримало те, що машина ця надто футуристична, немов з 2055 року, а хотілося чогось більш звичайного, традиційного. Цікавим виявився електричний B-Class від Mercedes-Benz, виглядав як нормальний автомобіль, досить комфортний та затишний всередині, з непоганим списком опцій. Фактично у моєму списку він став головним конкурентом «Гольфа», але все ж я надав перевагу останньому.
Скільки довелося перебрати автомобілів до того, як відбулася покупка?
Оскільки купував я електромобіль не з найбільшим у світі запасом ходу, пошуки починалися зі свого міста, з поступовим збільшенням радіуса. Загалом я подзвонив десь 20-25 разів по оголошеннях, поки перейшов до огляду машин наживо.
Досить багато – 20 дзвінків. Що стримувало поїхати на огляд цих авто?
У більшості випадків я втрачав інтерес до розмови, якщо продавець замість прямих відповідей на питання починав лукавити, прихвалювати машину старими «штампами» типу «ідеальний стан», «будете задоволені», «таких машин більше ніде не знайдете» і т.д. А ще головним фільтром стало запитання, який реальний пробіг на одному заряді – якщо продавець говорив 200 кілометрів, я відразу прощався.
Звичайно, не всі розмови були такі, хтось відповідав нормально, тоді я просив додаткові фотографії окремих місць, про які я знав, що вони можуть бути проблемними. Часто так і ставалося – корозія, якої не було видно на фото в оголошенні, вже була видима на додаткових фотографіях.
А скільки машин було оглянуто наживо?
Десь 5-6. З усіх «обдзвонених» варіантів кілька було вартих уваги. Однак і з ними не все було просто: Toyota Camry, яку я продав з пробігом 240 тисяч км, мала куди кращий стан салону, ніж деякі значно новіші «Гольфи», які до того ж мають порівняно невеликі пробіги – 100…130 тисяч. Ще дві машини відпали, бо у них не працювали кондиціонери. Головною проблемою електричних «Гольфів» є корозія – її у багатьох машинах чимало знизу, а також по кузову зовні – біля дверних ручок, на стиках елементів, на дрібних сколах та подряпинах.
Чи користувалися при виборі сторонньою допомогою, перевірками AUTO.RIA?
Машини оглядав здебільшого сам, бо, як бачите, і без того чимало довелося відсіяти. Коли залишилося 2 варіанти, один з яких я був готовий купити, замовив історію автомобіля VIN+, щоб знати чи дійсно у них не було ДТП та чи правдивий пробіг на лічильнику.
І що врешті – вдалося купити?
Так, вибрав я Volkswagen e-Golf першого покоління (бо друге значно відрізняється ціною), 2015 року випуску з пробігом 130 тис. км, з доволі непоганою і водночас дивною комплектацією. Наприклад, машина має утримання в смузі руху, активний круїз-контроль, парктроніки, але не має камери заднього огляду. Напевно, доведеться її доставляти, адже я звик до неї на попередній машині (де теж доставляв додатково).
Які враження від «електрички» були у перший день?
В перші хвилини все видалося дуже зручним, і навіть зручнішим, ніж в «Кемрі» - компактніший салон, все під рукою, ні до чого не треба тягтися. Щоправда, через десь півгодини стало тісно. Потім почав порівнювати поведінку машин на дорозі – «Гольф» їхав не те щоб погано, незвично. Коротша колісна база, різкіша реакція на кермо та педалі. І з якогось моменту я почав шкодувати за Тойотою…
Проте – недовго. На звикання пішов приблизно тиждень, а зараз, коли минуло кілька місяців, я впевнено можу сказати що ні про що не шкодую і особливих зауважень до своєї нової «електрички» не маю. Менші габарити – плюс, нема проблем з паркуванням, машина значно маневреніша, ніж попередня. Чутливе кермо, зручне місце водія, машиною значно приємніше керувати, дуже слухняна, передбачувана.
Які ще можна виділити переваги чи недоліки, особливості, про які не було згадано у попередніх питаннях?
У нас в сім’ї є два автомобілі – дизельний кросовер і цей електричний «Гольф». Так от на практиці ми побачили, що електромобіль відчутно економить час. Це складно пояснити, але на ділі кожна поїздка на «Гольфі» забирає на хвилин 15 менше, ніж на дизельному авто, яке, до речі, доволі потужне. Електрокар не треба прогрівати, не треба чекати «вікна» у трафіку аби виїхати безпечно і так, щоб не «рвати» коробку і мотор, плюс динаміка на старті дозволяє рухатися на «Гольфі» так, що як лише вмикається зелений сигнал на світлофорі, я майже миттєво опиняюся на наступному перехресті, поки інші лише набирають швидкість.
Ось цей «ривок» в електромобіля – дуже зручна штука. Він дозволяє без зайвого шуму залишати трафік позаду, при цьому не треба перевищувати швидкість. На бензиновій машині все було навпаки: я старався випустити всіх вперед, аби не перевантажувати «автомат» і не тіснитися між іншими автомобілями.
І про запас ходу – скільки?
Якщо рухатися на швидкості 90 км/год, з увімкненим кондиціонером, музикою, і не надто плестися, заряду вистачить десь на кілометрів 110. У міському циклі трохи більше – приблизно 130 км. Взимку, якщо без «еко»-режиму, з обігрівом салону та сидінь – думаю, буде кілометрів 80, бо поки ще не мав зимового досвіду. Тепер, гадаю, більш зрозуміло, чому я не хотів спілкуватися з продавцями, які «гарантували» 200 км на одному заряді.
Як із заряджанням?
Заряджаю машину вдома, в її настройках встановлюю час, коли діє нічний тариф, тому щодня можу мати зранку «повний бак». На практиці заряджаю раз у 2-3 дні. Можу сказати, що по платіжках за електроенергію навіть не помітив якогось істотного збільшення сум. І цей формат для мене найкращий.
Пробував їздити і на дальші відстані, але відразу скажу, що поки це не найкомфортніший варіант в Україні, особливо якщо у вас машина з запасом на 100 км. Зарядні станції ніби і є на картах, але можуть бути зайняті, або несправні, або немає твого конектора. Та й треба чекати хвилин 30 на «швидкісних» ЕЗС, плюс встановити кілька додатків на телефон, деякі з них треба попередньо «поповнити», щоб увімкнути зарядку. З усім треба розібратися, вникнути. Заправити бензин, звісно, було значно швидше і простіше, хоч і дорожче.
Здається, якщо не з усіма, то з більшістю «плюсів» та «мінусів» ми розібралися. Не все так однозначно з «автомобілями майбутнього», але і певний сенс у них вже теж є. Яка ситуація у вас зараз – чи нема думок повернутися на машину з ДВЗ, або ж запитаємо по-іншому: який наступний автомобіль у планах?
Плани складати непросто – не буду нікого переконувати, що я не повернуся до бензинових чи дизельних авто, обставини можуть бути різні, адже в цей час рік тому усі шукали генератори, акумулятори, ліхтарі, а то й свічки. Однак якщо подібні неприємності не повторяться, я б все ж хотів продовжити їздити на електромобілі. Але точно зі значно більшим запасом ходу, не удвічі, а скажімо, хоча б на 400-500 правдивих, а не «табличних» кілометрів.
Дякуємо за чесні відповіді на наші запитання! Коли надумаєте купувати наступного автомобіля – знайте, на AUTO.RIA загалом пропонується до продажу понад 230 тисяч усіх легковиків, з них майже 12 тисяч – електричні. Тож сподіваємось, що за такого вибору (який постійно розширюється) обрати наступне авто вдасться значно швидше! Крім того, у нас вже готовий рейтинг «далекобійних» електромобілів – ціни, щоправда, там переважно не бюджетні, однак запас ходу цілком «дорослий».
Фото автомобіля ілюстративні, з відкритих джерел.
Коментарі (1)
У чувака явно крайности , то 20 летняя Камри 3.5 с пробегом типо 240 )))) , то е гольф который проезжает зимой максимум 70 км , и летом столько же если включить кондиционер , чувак купи себе нормальную новую машину и не копайся в гомне на этом авто риа !!!!