Ймовірно, якби не було жодної різниці, або навпаки – якби котрийсь один із типів силових установок сучасних автомобілів виявився б найкращим, напевно залишився б лише він. Адже навіщо вигадувати різні конструкції, виготовляти й торгувати різними видами пального, чи споруджувати окремі зарядні станції для електромашин?
Та практика така, що кожен варіант має свої сильні та слабкі сторони, набір яких робить ту чи іншу версію двигуна найбільш доцільною для застосування під конкретний набір завдань. Бо й машини різні, і експлуатуємо ми їх теж у різних умовах. Відштовхуючись від цього, розглянемо всі присутні на ринку варіанти, щоб визначитись, який з них найближчий для ваших повсякденних транспортних потреб.
Понад 40% автомобілів, які є на ринку – бензинові. Цей тип двигуна з’явився раніше за інших, принаймні в сегменті легковиків, конструктивно простіший у порівнянні з дизелем (якщо брати до уваги ранні версії без прямого впорскування пального), відповідно дещо дешевший у виготовленні та простіший при обслуговуванні. Отже, перша відмінність – вибір бензинових авто ширший.
Наступні особливості – зазвичай тихіша та м’якша (з меншим рівнем вібрацій) робота самого мотора, «атмосферні» версії (тобто ті, котрі не мають турбонаддуву) розвивають достатню потужність від середніх й вище обертів, тобто для відчутного прискорення під час, наприклад, обгону, їх треба «розкрутити». Натомість ті, які оснащені турбіною, більш динамічні, і мають достатню тягу майже у всьому діапазоні обертів, подібно до турбодизелів.
Витрата пального залежить від конструкції двигуна: чим новіші інженерні рішення застосовані – тим економніший він, також споживання залежить від його потужності. Об’єм циліндрів зараз (у зв’язку з поширеністю версій з наддувом) не відіграє значної ролі.
Бензинові мотори можна зустріти на легковиках всіх типів та класів, а також на малому комерційному транспорті; від міських компактів до седанів чи позашляховиків групи «преміум». Спортивні авто теж переважно оснащуються бензиновими двигунами. Отже, якщо ваші транспортні завдання не є якимись специфічними, плановий річний пробіг не перевищуватиме середньостатистичних 10-15 тис. км, ви за тишу в салоні і порівняну простоту обслуговування – тоді можна звертати увагу на бензинові версії.
Фактично це ті ж бензинові двигуни, які дооснастили системою подачі пропан-бутанової суміші. Навіщо потрібне газобалонне обладнання? – відповідь вкрай проста: «автогаз» удвічі дешевший за бензин, і хоч його літрова витрата дещо вища, врешті все ж вдається заощадити близько 40% коштів на пальному, що відчутно.
Тоді чому всі авто не мають ГБО просто з заводу, якщо така очевидна вигода? Так тому, що автозаводам самим не потрібно заправляти вироблені ними машини, а ще обладнання має певну вагу й займає місце, ускладнюється конструкція автомобіля, та й непросто змусити мотор запускатися виключно на «газі» без попередньої подачі бензину для старту й прогрівання (хоча існують «чисто-газові» моделі). Крім того, порівняно недорого й з відчутним ефектом економії можна встановити ГБО лише на «атмосферні» мотори без прямого впорскування бензину, яких стає все менше, бо їх витісняють більш сучасні версії з прямою подачею пального в циліндр та турбонаддувом.
Для авто ранніх конструкцій наявність ГБО – мало не єдиний шлях зберегти доцільність їхньої експлуатації. Подібна думка справедлива й для великооб’ємних моторів, апетит яких зазвичай вище психологічної планки допустимого споживання.
А ще варто знову ж прикинути річний пробіг, сумарну витрату бензину, також «автогазу», визначити різницю, а тоді поділити вартість ГБО (за яке ви платите при встановленні, або доплачуєте при купівлі авто де вже є така система) на щойно отриману різницю, щоб зрозуміти дві речі: через скільки тисяч кілометрів настане окупність ГБО, та з якого пробігу ви почнете заощаджувати. З чого й випливе очевидне рішення – потрібні ці «заморочки» з ГБО, балон в багажнику або замість запасного колеса, чи ні. Додатково слід зважити на наявність у вашій місцевості АЗС, які торгують пропан-бутановою сумішшю.
У сегмент легковиків цей тип моторів прийшов порівняно недавно – десь на початку 2000-х років. До того попри невисоку вартість бензину, водночас складність і високу ціну виготовлення точних і навантажених механізмів, дизелі застосовувалися на тракторах, вантажівках й автобусах. Ці мотори, як їх ще називають «із запалюванням від стиснення», мають дещо вищу паливну ефективність у порівнянні з бензиновими версіями, тобто фактична витрата пального у двох автомобілів однакової потужності буде менша саме в дизеля, часом доволі істотна.
Проте нащадки вантажівок й тракторів зазвичай більш шумні, створюють більше вібрацій, а також, не в останню чергу завдячуючи екоактивістам, ще й чимало проблем при обслуговуванні. Адже щоб вкладатися в сучасні жорсткі екологічні стандарти дизелі «обвішують» сажовими фільтрами, автоматикою подачі реагенту AdBlue, системами рециркуляції EGR та іншими подібними рішеннями, які роблять мотор менш надійним, а його утримання дорожчим. Чимало коштують тут, при виході з ладу, форсунки, які подають пальне в циліндр, помпи високого тиску, інші елементи, які працюють під високими навантаженнями. На додачу дизелі чутливі до якості пального, а також його сезонних сортів – взимку невідповідне пальне може загуснути, й машина не зрушить з місця.
Отже, попри теоретичну економність, що є перевагою дизеля, в авто з пробігом є чимало вагомих недоліків. Звісно, якщо за машиною стежити, вчасно її обслуговувати, тоді вибір дизеля виправданий. А ще більше він виправданий тоді, коли у вас в планах часті поїздки на дальні дистанції (сучасні дизелі «капризують» в міських «тягучках»), та річний пробіг вище середньостатистичного. Тоді є сенс купувати авто з дизелем, яке, до речі, завжди трішки дорожче за аналогічне бензинове.
У цьому розділі ми розглянемо дві основні групи «гібридів» - HEV (Hybrid Electric Vehicle), або ж «самозарядні», та PHEV (Plug-In HEV), тобто ті, тягову батарею яких можна заряджати від зовнішнього джерела. Такі собі «напівелектромобілі».
Спільного між цими видами авто з гібридними силовими установками є те, що вони всі оснащені автоматичними коробками передач (точніше – керування ними відбувається як на авто з АКП), зазвичай мають дуже тихий хід, економно споживають пальне, та ще й маже без різниці від того, в міському циклі ви рухаєтесь, чи за містом. Конструктивно «гібриди» - це поєднання електромобіля й машини з двигуном внутрішнього згорання, плюс тяговий акумулятор, який накопичуватиме енергію й віддаватиме її коли потрібно, що в сумі й робить ці авто такими економними.
Тоді знову може виникнути закономірне питання: якщо «гібриди» увібрали в себе переваги як електромобілів, так і машин з ДВЗ, чому ж їхнє виробництво згортається, а не навпаки – розвивається? Відповідь наступна: отримавши переваги обох конструкцій, також вони отримали й недоліки від обох – наявність двох установок різко підвищує ціну автомобіля, знижує потенційну надійність, та потребує висококваліфікованого, подекуди недешевого обслуговування.
Крім того, окремі моделі позбавлені значної частини багажника (напр. Ford Fusion, C-Max), а то й одного сидіння у салоні (Chevrolet Volt), яке віддано для тягової батареї. Тож коли розглядатимете подібні варіанти, зважте на такі моменти, якщо простір у багажнику чи наявність трьох місць позаду для вас важлива.
Кілька слів про PHEV групу: їхні можливості розширені тим, що (залежно від моделі) 20…80 кілометрів шляху вони можуть долати виключно на електроенергії, отриманій «з розетки», і лиш потім запрацює бензиновий мотор-генератор.
Отже: «гібриди» економні, але й дорожчі за подібні за класом авто (часом навіть на 50%). Їхній вибір постійно звужується, оскільки виробники відмовляються від них на користь електромобілів. Обслуговування «гібрида» потребує кваліфікованих спеціалістів та відповідні СТО. Однак зараз на ринку (особливо вторинному) ще є достатня кількість цікавих варіантів легковиків з гібридними силовими установками.
Можливо, якщо ця стаття потрапить вам через років 10-15 після того, як була створена, на ринку тільки електромобілі й залишаться. А поки ж вибір такого типу автомобіля пов’язаний з чималою кількістю компромісів: більшість бюджетних варіантів мають запас ходу в діапазоні 100-200 кілометрів й потребують тривалого часу для заряджання.
Тож відразу слід визначити свій бюджет, й подивитися, які моделі в нього вкладаються за запасом ходу, й чи вистачатиме цього для щоденних поїздок. Другий важливий момент – наявність місця для заряджання, найкраще у нічний час. Добре, коли є гараж з розеткою та достатньою підведеною до неї потужністю, або приватний будинок, де теж є місце для підключення або й розміщення окремої персональної швидкісної зарядної станції - і поки це про зручність. А для економії варто мати доступ до розетки з побутовим тарифом на електроенергію, тоді справді буде відчутна економія на пальному.
Складніше, якщо ви мешкаєте у багатоповерхівці, й весь розрахунок робите лише на публічні ЕЗС (електрозарядні станції) – вони можуть бути зайняті іншими користувачами, вимкнені, а ціна заряджання (точніше – кілометра пробігу) на них зазвичай коливається (в еквіваленті витрат на 100 км пробігу) між вартістю автогазу та бензину. Перевага окремих публічних ЕЗС – висока потужність, що дозволяє порівняно швидко (швидко – це 30-60 хвилин) поповнювати запас енергії в акумуляторах.
Отже, залежно від того, яка протяжність ваших щоденних маршрутів, таку «електричку» й слід вибирати, аби її ціна вкладалась у виділений бюджет. І при цьому слід наперед визначитися, де будете заряджати таку машину – чи є постійно доступне місце для підключення зарядного пристрою. Також варто ознайомитися з технічними характеристиками варіантів, які вас зацікавили, а саме – типи зарядних портів та максимальна потужність, яку авто готове приймати, що визначатиме час, потрібний для заряджання.
Бензинові автомобілі – наймасовіші на ринку, вибір їх найбільший, у широкому діапазоні цін та версій. Найбільш універсальне рішення для більшості автомобілістів та їхніх повсякденних завдань.
Авто з ГБО – дозволяють дещо заощаджувати на вартості пробігу, однак мають певні «мінуси», такі як зайняте балоном місце в машині, потреба в періодичному обслуговуванні системи подачі газової суміші, вища у порівнянні з однотипними авто ціна (або потреба в додаткових витратах для інсталяції ГБО). Доцільно купувати такі у разі, якщо плановий пробіг покриватиме згадані додаткові витрати.
Дизельні авто – є сенс розглядати їх, якщо плановий річний пробіг вище середнього, або ж авто експлуатується з певними комерційними завданнями. Тоді порівняно вищі витрати на утримання дизеля будуть виправдані економією на пальному при великих пробігах.
«Гібридні» авто – вибір таких значно вужчий, ніж легковиків будь-якого іншого типу, також вони на порядок дорожчі за аналогічні моделі зі звичайними двигунами. Однак це компенсується відчутною економією на пальному. Підзарядні гібриди (PHEV), якщо є де їх заряджати, ще й мають переваги електромобілів, принаймні на невеликих дистанціях. Тож якщо бюджет дозволяє – варто поцікавитися пропозиціями з легковиками, оснащеними гібридними силовими установками.
Електромобілі – перспективний вид, але з низкою обмежень (на час створення цього огляду). Покупцеві слід врахувати свій бюджет та протяжність щоденних маршрутів, щоб отримати відповідь на перше питання – чи підходить йому електромобіль в принципі (за запасом ходу за наявну суму). Якщо так – треба визначитися з місцем для заряджання (з відповідною ціною за ел. енергію), яке найзручніше мати біля будинку й користуватися ним вночі. Коли ж є ствердна відповідь на ці питання – є сенс розглядати електромобілі.
Завершуючи, згадаємо ще кілька практичних порад: якщо ви зупинили свій вибір на новому авто - поцікавтесь умовами гарантійної підтримки. Чи надається вона в принципі, на що розповсюджується, які є виключення.
Коли ж розглядаєте авто з пробігом - варто дізнатися про нього якомога більше. Для цього на AUTO.RIA доступна низка перевірок, серед яких варто звернути увагу на технічні. Адже коли йдеться про двигун, незайво аби фахівці оцінили його залишковий ресурс та виявили дефекти, які, звісно, небажано отримати «у спадок» новому власнику. До речі, замовити перевірку технічного стану машини можна навіть якщо вона знаходиться в іншому місті.
