Нині ми вже звикли сприймати Mercedes-Benz G-Class як комбінацію розкоші та потужності, але так було не завжди. Трансформація утилітарного позашляховика в знайому нам брутальну модель почалась 30 років тому з презентації на Женевському автосалоні версії 500 GE.
Якщо до того моменту на "Гелендвагені" використовували тільки чотирьох- або шестициліндрові двигуни, то ця версія вперше отримала великий V8 з індексом M117. У наші дні цей атмосферний двигун вже навряд чи здивує когось характеристиками, але на початку 90-х 237 кінських сил і 375 Нм з п'яти літрів робочого об'єму були дуже непоганим результатом. Врешті німці отримали важкий позашляховик, який міг розганятись до 180 км/год, а першу “сотню” розмінював лише за 11,4 секунди.
Варто зазначити, що з цією модифікацією Mercedes зазіхнув не тільки на статус одного з найпотужніших позашляховиків свого часу, але й став одним із найдорожчих. В 1993 році за новенький 500 GE правили від 178 250 німецьких марок. Для порівняння, шестициліндровий G 320 тоді коштував 88 500 німецьких марок, і навіть п'ятилітровий седан Mercedes-Benz S 500 на той момент оцінювали у 129 030 німецьких марок.
Загалом із 1993 року було випущено 446 екземплярів 500 GE. Ця версія мала непоганий попит, але зібрати більшу кількість машин німцям завадило обмежене виробництво двигунів серії M117. По зовнішньому вигляду це не надто помітно, але за 30 років G-Class дуже сильно віддалився від свого пращура. І річ тут не лише в матеріалах чи кількості електроніки, а й у лінійці двигунів.
Наприклад, під капотом того ж Mercedes-Benz G500 і нині теж встановлюють двигун V8, але вже наддувний. На позашляховику актуальної генерації він видає 421 к.с. і 610 Нм крутного моменту, тим часом як потужність 8-циліндрового бітурбо на Mercedes-AMG G 63 сягає 585 "коней". Вітаємо юбіляра!