Сьогодні свято — День Соборності України. День, коли далекого 1919 року українці двох держав — УНР та ЗУНР — об’єдналися в одну соборну Україну. Возз’єдналися, щоб жити й будувати свою країну. Разом. Від Заходу до Сходу, від Півночі й до Півдня.
Сьогодні свято… Попри те, що останній рік усі свята не на часі. Сьогодні за право жити у своїй країні ми змушені боротись. І це торкнулося усіх, кожного міста й тисячі сіл.
Сьогодні “святкуємо” по-різному. Українець із Донбасу воює за дім у ще недосяжному рідному місті. Пліч-о-пліч із подолянами. Одеситка накладає турнікет закарпатцю, а вчорашній таксист із Буковини жене свій БМП, бо треба встигнути до того хлопця із Запоріжжя. Підприємець із Харкова переніс виробництво на Львівщину й звідти відправляє автобуси з гуманітаркою. У чернігівських селах досі здригаються від шурхоту за вечірнім вікном, а багато кримчан уже й забули, як виглядає захід сонця над теплим і таким домашнім морем...
Сьогодні свято, коли важко усім і кожному по-своєму. Та через всі ці випробування ми проходимо разом. Стояли і вистоїмо. Загартованими й заново об’єднаними для життя у вільній Україні.
Сьогоднішнє свято ми хоч і не гучно, але продовжуємо святкувати на Київщині, та Чернігівщині. На Сумщині та майже всій Харківщині. В Херсоні та на острові Зміїний. І наша віра в те, що цей список поповниться, підкріплена ділом — ЗСУ уже звільнили 50% окупованих із 24 лютого наших земель! І до цього як мінімум донатом причетні всі українці! Долучайтесь і ви — збір на РСЗВ “Сівалки” триває!
Сьогодні свято, яке завжди буде на часі, навіть без святкувань. І найкраще його відзначити єднанням. Бо в цьому і є наша істинна сила. Перевірено історією.
Прокоментуйте першим