На парковці під вікнами ним неприховано цікавляться: камерами телефонів, звичайно, не клацають - ну, Фокус, ну, злий - з вузьким прищуром передніх фар, величезною чорною решіткою, прикрашеною пурпуровим шильдиком ST, обвісом по периметру і “плавцем” спойлера над похилим заднім склом… Але сусід з п'ятого навіть не полінувався зайвого разу спуститися ліфтом: досвідчене око власника “літрового” Ford Focus розгледіло великі 18-дюймові легкосплавні колеса “сніжинкою” і чудний спарений розтруб випускної системи по центру корми. “Гарно”, - каже. Чого не відняти, того не відняти...
Але питання “Як їде?” сусід все ніяк не задасть: ходить навколо, роздивляється - а мені жах як хочеться розповісти про шалене прискорення і мотор, який тягне практично на будь-якій передачі з будь-яких обертів; про перемикач короткохідної шестиступпеневої механічною коробки передач, який ледь не сам присмоктується при кожному перемиканні до потрібного положення… Але щойно сам заводжу цю пісню, сусід флегматично знизує плечима: “А де ти на ньому збираєшся так їздити?” Трясця… Але ж правий.
Що правда, то правда: практичності в українському розумінні цього слова у нового Ford Focus ST - кіт наплакав. В якості першого доказу цей кобальтово-синій красень (за шикарний колір Deep Impact Blue, до речі, дилери просять доплатити чималі 12 800 грн) дістався мені вже зі стесаною щелепою переднього бампера: хтось з колег-журналістів примудрився притерти його до звичайного бордюру. Дивуватися нема чому: ефектний “эстешний” обвіс схиляється низько над дорогою, а камера парктроніка показує на великому дисплеї посеред “торпедо” тільки вид ззаду. Загалом, хоч хетчбек виглядає дуже енергійно, в місті на ньому доведеться пересуватися з певною обережністю.
Та ж історія і в салоні: інтер'єр тут добротний, без викрутасів прикрашений трьохспицевим кермом і винесеним на верхівку передньої панелі кластером додаткових приладів (датчики тиску наддуву, температури і тиску масла в двигуні). Стелю обшито темно-сірою тканиною - чи щоб не відсвічувала, чи то просто заради форсу. Набалдашник селектора КПП (слово “важіль” йому принципово не підходить) просто зливається з долонею, ергономіка - еталонна: все під рукою… Але з тим що знаходиться під “п'ятою точкою” у мене виявилася проблема.
Спортивні шкіряні сидіння Recaro з контрастною кольоровою прошвою, рельєфними вставками і підтримкою всього і вся повинні вражати уяву. Виглядають вони насправді відмінно, налаштувань - купа, але влаштуватися на робочому місці водія з комфортом мені так і не вдалося: вся ця краса сформована під якогось ну дуже субтильного пілота. Згоден, моя неспортивна статура далека від стандартів автоперегонів, але ж і ST - не спорткар, а, скоріш, дуже здібна повсякденна версія по-справжньому злого Ford Focus RS.
До речі, колеги по редакції AUTO.RIA, наіржавшись досхочу над моїми скаргами з приводу тісних спортивних сидінь, після пробної поїздки повернулися на базу з іскоркою сумніву в очах: бічна підтримка була одноголосно визнана надмірно агресивною. А хлопці у нас працюють в основному худі, хоч і довготелесі. Як показав досвід подальшої експлуатації, з сегментами крісел, що заважають кому в стегнах, а кому в плечах, можна змиритися, присидітися, - але забути про їх існування вдається лише на певний час. І тільки вибравшись з міської штовханини на відкриту ділянку заміського шосе.
Натиcкання на кнопку Start розливає по приземкуватому кузову навіть не вібрацію, швидше - легке передстартове тремтіння. 250-сильна “четвірка” з турбонагнітачем від Borg Warner на холостих обертах нічим не видає свого бойового характеру - він, як і розкотистий рик, прокидається тільки під навантаженням. Педаль зчеплення працює з тією ж револьверною чіткістю, що і коробка передач від Mondeo: у неї довгий, пружинистий, і не занадто тугий хід, але диски розмикаються тільки “внизу”, на останніх сантиметрах - ні дати, ні взяти “Увімнено-Вимкнено”.
Це дозволяє під час руху залишати ногу на педалі без ризику підсмажити зчеплення неакуратною пробуксовкою, що сильно спрощує “танці” в міських заторах. До того ж, ризик заткнутися на старті або при несвоєчасному перемиканні зводиться практично до нуля - крутний момент 360 Нм, доступний вже на 2000 оборотів в хвилину, дозволяє мотору витягати навіть при досить недоладному поводженні з педалями і виборі передач. Є лише одна проблема: одразу після початку руху водія “накриває”.
Тут головне - вийти на оперативний простір “поки не почалося”: пружна підвіска ST (c більш жорсткими амортизаторами, втулками передніх важелів і новим посиленим стабілізатором поперечної стійкості) налаштовувалася без урахування необхідності долати хаос, у який самовіддано перетворюють дорожнє покриття комунальники з енергетиками, що вирішили перекласти всі труби і кабелі в найближчих околицях. Перевалюючись через шматки асфальту, здригаюся всім єством: інколи страшно навіть уявити скільки міліметрів безпечного простору залишається під “черевом”.
Кліренс у “эстешки” - лише 12 см, а збільшувати колекцію саден на обвісі і днищі страшенно не хочеться: несолідно. Гостроти відчуттям додають і 18-дюймові диски з шинами “сорокового” профілю: прикусити такі об виступаючий огризок поганого дорожнього покриття - раз плюнути. Але щойно неподобство під колесами зникає і ми з Ford Focus ST вирулюємо на волю - все змінюється.
Скільки разів казав собі, що “світлофорні гонки” - це дитячий садок, але все марно: цей синій мерзотник вибиває з голови весь здоровий глузд на першому ж старті. За великим рахунком, тягу дволітрового Екобуста екстраординарною не назвеш: на 360 ньютонів нині здатні чимало сучасних турбодвигунів (і особливо - дизельних). А от “паровозною” - назвеш запросто: на пік моменту мотор виходить чи не з холостих обертів, і пре до тих пір, поки стрілка не промине позначку 5000 оборотів на хвилину. Приблизно в той діапазон, де мотор вже розвиває максимум потужності.
Звичайно, бажання влаштовувати “драгу” на кожному старті швидко відпускає: десяток інтенсивних вправ на розгін-гальмування, і ти перетворюєшся на пляшку з газованкою, яку добре збовтали і залишили відпочивати на сонечку. А з пасажирами на борту про подібні витівки і зовсім краще забути: проклянуть. Пояснюй потім, що такого шикарного клекоту випускної системи в тутешньому “спальнику” не чули з тих пір, як звідси з'їхав у передмістя останній “стішник”...
Ні, хлопці, щоб отримати від цього автомобіля максимум задоволення, доведеться поставити будильник на п'ять годин суботнього ранку і, несучи кросівки під пахвою, потай втекти з дому. Тільки так, вибравшись з сонних кварталів на асфальт порожнього заміського шосе, можна дати волю цьому гучному провокатору.
Розгін до сотні за шість з копійками секунд - величина певною мірою абстрактна і, за великим рахунком, для Ford Focus ST мало що означає. Дозволені українськими ПДР ліміти швидкості навіть на “зеленій” (маю на увазі, позначеній стандартним дорожнім знаком 5.1 зеленого кольору) автомагістралі він долає непристойно легко, без особливого надриву викручуючи мотор до 7000 обертів. При цьому датчик тиску наддуву під козирком на торпедо ліниво піднімається трохи вище середини шкали... Не стану вдаватися в пікантні подробиці, але після такої поїздки стає очевидно, що максимальна швидкість в 248 км/г - завдання цілком здійсненне. Шкода, не на наших дорогах…
Останнє “прощавай” - розворот на пелюстках розв'язки: траса заповнюється діловитими фурами. Ну, хіба що ще разок розв'язкою, лише цього разу переключивши систему стабілізації зі “Стандарту” в режим “Спорт”... Так, різниця, звичайно, є - але на цивільних швидкостях вона не так вже й відчутна, а дурити "на вся гроші" на розв'язці траси, яка помалу наповнюється транспортом, вже не піднімається рука.
Останні 16 кілометрів прямої ділянки, і ми з Ford Focus ST повертаємося в мегаполіс, що вже прокидається - туди, де йому буде нудно. Відстрілявшись на уповільненні голосистою “вихлопною”, зупиняємося на світлофорі... То що за цифри ти показував мені весь цей час на дисплеї? Витрати палива 12,8 літра на “сотню” в середньому? А починали ж з 8,7 л...
Щоб тобі, бісів провокатор!
Коментарі (2)
Хороший тест, с эмоциями)
вот это машина супер как раз на такой можно ехать 100 км не спеша и даже не показывать и не доказывать что она может и кого разорвать на трассе