Більшість автомобілістів ще пам’ятають часи, коли працівники ДАІ чатували в кущах з «фенами», тобто радарами-вимірювачами швидкості. Перевищив швидкість – і з зелених насаджень зненацька показувався смугастий жезл, що значило «пора готуватись до задушевної розмови», по завершенню якої, не виключено, доводилось трішки дати грошей «на бензин».
Подібний механізм працював і для інших порушень, бувало й таких, коли дорожня обстановка ніби (а може і не ніби, хто зна) була створена для провокування порушення, наприклад – знак обмеження швидкості «40» встановлювався на ділянці, де таке обмеження було нічим не виправдане.
Співіснування водіїв та «ДАІшників» на спільній території за тривалий час до певної міри «притерлось», і обидва табори підтримували «природній баланс». Хижаки із «хвостами зебри» шукали «хитрі» повороти та густі кущі, а водії купували радар-детектори, навігатори із «прописаними» місцями частого «полювання», або просто попереджали колег блиманням дальнім світлом фар.
Після реформування міліції у поліцію, водіям засідки на дорогах перестали влаштовувати, зупиняти заради «перевірки документів» закон патрульним не дозволяє, а автофіксація порушень, яка мала б замінити «закон джунглів» досі не запрацювала. Тим не менше, хоч процес і розтягнувся, розслаблятись не варто – готується новий держстандарт, ознайомившись із проектом якого, можна скласти попередню картину того, як вестиметься «полювання» на порушників по-новому.
Як вимірюватиметься швидкість автомобілів?
У проекті ДСТУ передбачено декілька варіантів: «класичний», за допомогою радарів на основі ефекту Допплера. Лазерний, коли прилад посилатиме короткі імпульси у інфрачервоному діапазоні та на основі отриманого відбиття визначатиме швидкість і місце знаходження ТЗ. Вимірювання за відеокадрами: автоматика рахуватиме, на скільки змінилось місце розташування авто між кожним кадром, а далі, за відомою формулою «відстань/час», визначатиме швидкість руху.
Крім згаданих способів, передбачено умови застосування датчиків, які вмонтовуються у дорожнє полотно, та реагуватимуть на тиск або зміну магнітного поля. Системи зможуть працювати у комплексі, та крім моментальної швидкості, вимірювати середню. Тобто, фіксувати (за номерним знаком) в’їзд ТЗ на певну ділянку дороги та час виїзду з неї. Останній варіант на початках своєї роботи, імовірно, фіксуватиме «космічні швидкості», коли системи «ловитимуть» автомобілі-двійники, які знаходяться в різних областях України.
Які типи приладів контролю передбачено?
Коротко: всі. А саме: ручні, мобільні та стаціонарні. Окрім цього, у проекті стандарту описані вимоги до «спеціальних ТЗ, обладнаних вимірювачами швидкості у русі», тобто автомобілів, на яких будуть встановлені пристрої, які на ходу зможуть фіксувати перевищення швидкості (та записувати на відео решту порушень вимог ПДР) іншим автомобілем.
Які порушення фіксуватимуть прилади автофіксації?
У проекті ДСТУ, який ми розглядаємо, згадано наступні порушення: перевищення дозволеної швидкості; проїзд на заборонний сигнал світлофора; порушення правил проїзду залізничних переїздів, зупинки та стоянки. Також рух по смузі для маршрутних ТЗ, виїзд (у забороненому місці) на смугу зустрічного руху, виїзд на тротуар чи пішохідну доріжку.
А «домовитись»?
Якщо все запрацює саме так, як передбачено у згаданому проекті ДСТУ, домовитись можна буде лише із самим собою — перед початком поїздки, щоб не порушувати правила та не випробовувати автоматику приладів фіксації порушень на практиці.
Звичайно, що бажання «обійти» систему спонукатиме водіїв купувати новіші, «хитріші» радар-детектори, які попереджатимуть про наближення до радара, але якщо прилади автофіксації працюватимуть у так званому імпульсному режимі, то водій почувши сигнал, лише знатиме, що відбувся замір швидкості руху його авто: гальмувати (якщо було перевищення) вже буде пізно.
Щодо відеосистем та комплексів (тим більше тих, які працюватимуть для заміру середньої швидкості на окремій ділянці) – тут лише один вихід: не перевищувати. Супутникові навігатори із картами, на яких позначені місця контрою, чи які отримують такі дані онлайн, зможуть попереджати лише про стаціонарні пости автофіксації, але не про мобільні, чи ручні. Не згадуючи вже про спецавтомобілі, які «виловлюватимуть» порушників безпосередньо в транспортному потоці.
Усі дані про зафіксовані порушення зберігатимуться у приладах, та передаватимуться захищеними каналами зв’язку у центр обробки даних. Там друкуватимуться «листи щастя», та надсилатимуться на адресу власника автомобіля (або «уповноваженого користувача»). Так званий «блок документування» кожного приладу реєструватиме час, дату, серійний номер та геодезичні координати самого приладу, результати розпізнавання номерного знаку ТЗ, вид зафіксованого порушення та ряд інших супровідних даних, включно із фотографіями чи фрагментом відеозапису події.
Нагадаємо, що зараз триває робота над другою редакцією законопроекту №7286, який може суттєво підвищити розміри штрафів для водіїв. Очікує підпису Президента вже прийнятий Верховною Радою закон «Про реформування сфери паркування ТЗ», в якому присутні певні моменти, дотичні до теми фото- та відеофіксації порушень. Згідно планів МВС та Кабміну, системи автоматичного контролю за порушеннями правил безпеки на дорогах заплановано ввести в дію вже цього року.