Закон, що дав системі автоматичного фіксування порушень Правил дорожнього руху право на життя, вже прийнятий. Фактично, виконавши кілька формальностей, автофіксація могла б уже працювати. Але поки що немає жодної діючої установки, яка б самостійно та автономно «відловлювала» порушників. Проблем, які стримують запуск системи, декілька, і, в цілому, для всіх сторін (як для автомобілістів, так і для держави) навіть краще, що автофіксація поки що не діє.
Перше питання – законодавче: при грамотному підході (для якого потрібен адвокат, якщо ви не налаштовані самостійно вникати в справи юридичні) будь-яка постанова, створена автоматично, може бути досить легко оскаржена в суді. Другий момент – технічні стандарти. В Європі в 2018 році буде введено новий стандарт для засобів автофіксації, який максимально виключатиме можливість хибного спрацювання. Зараз же в ЄС діють стандарти 1991 року, і якщо Україна поспішно прийме стару апаратуру з Європи – ми всі отримаємо букет відомих проблем. Третя частина питання – фінансова. Держава не має коштів, які можна було б виділити на створення масштабної якісної та сучасної системи автофіксації порушень ПДР. Отже, в цілому не так і погано, що автофіксації поки що немає... Але чи можна без неї обійтись взагалі?
Чи потрібні нам «листи щастя»?
На дорогах гине більше людей, ніж в АТО. Аварійність і смертність постійно зростають. Неозброєним оком видно, як ведуть себе численні «наїзники», які впевнені у своїй безкарності. Питання безпеки дорожнього руху стосується кожного, - як водія, так і пішохода: всі ми - учасники дорожнього руху. Отже, потрібен засіб, який допоможе зупинити зростання невтішних показників статистики. Так що, автофіксація може бути корисною для підвищення безпеки на дорогах, але при грамотній її реалізації.
Чим більше порушень – тим менше порушень
Виходячи з перерахованих вище проблем, очевидно: необхідно готувати законодавчу базу. Багато моментів, які зараз або вступають у суперечність або легко оскаржувані, будуть усунені, якщо законопроект №5184 «Про дорожній рух та його безпеку», стане законом. У цьому документі досить грамотно описаний принцип дії систем автофіксації порушень. Так, щоб система працювала ефективно, не підривала б до себе довіри і згодом не викликала б саботажу з боку населення.
Фінансовий аспект також можна владнати: потрібні інвестори. Скептики скажуть, що приватні відеокамери з радарами – непоганий бізнес. Але якщо прагнути до того, щоб камера не фіксувала тінь від автомобіля, «виписуючи» необґрунтований штраф, то все ж краще, щоб апаратура відповідала новітнім стандартам. Згідно з запропонованим у законопроекті №5184 принципом, кошти, отримані від штрафів, будуть надходити не в загальнодержавний бюджет, а в місцеві, і витрачати їх можна буде лише на поліпшення безпеки дорожнього руху. При цьому інвестор не буде мати відношення до кількості зафіксованих порушень та виручених коштів від штрафів, тобто «підкрутка» системи виключається. Інвестор буде лише отримувати фіксовану абонплату за утримання та обслуговування обладнання. До речі, запропонована авторським колективом законопроекту №5184 схема вже отримала свій відгук у потенційних інвесторів, - знайшлись реальні бажаючі, які готові почати будувати сучасну мережу засобів автофіксації порушень, але їм бракує законодавчої бази.
І ще: при озвучених умовах самі порушники стануть спонсорами підвищення безпеки на дорогах, що цілком логічно. Більше порушень – більше штрафів, а значить, більше можливостей попередити порушення, використовуючи кошти в спецфондах, отримані від порушників. Більше штрафів – вища безпека. Значить, чим більше порушень –… ти менше порушень.
Їжджу як хочу
Введення зазначеної системи обіцяє «веселе життя» ще одній групі автомобілістів: власникам автомобілів-«двійників», нерозмитнених авто або машин з «вигаданими номерами», ТЗ що перебувають у незаконному «транзиті» чи на «тимчасовому ввезенні»… Але чи всіх дістане «всевидяще око» автофіксації? А якщо власник - переселенець з окупованих територій, куди пошта не доставляється, а якщо… Список варіантів ухиляння від «листів щастя» можна продовжувати довго, але якщо перед законом всі рівні, то потрібен універсальний принцип, згідно з яким порушники неминуче нестимуть відповідальність за скоєне.
Для особливо "спритних" автомобілістів і тих, хто має намір систематично ухилятись від відповідальності, у законопроекті №5184 створений спеціальний термін «транспортний засіб потенційно небезпечний». Можна запитати, а що в цьому статусі такого? Присвоїли автомобілю порушнику таке «звання», а що ж це дасть на практиці? Давайте трішки розглянемо закони: Конституція, ст. 41: «Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства». Закон «Про дорожній рух», ст. 14: «Учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху», а також, відкриємо Цивільний кодекс, ст. 1187: «Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням ТЗ».
Це значить, у держави з'являться законні підстави вжити заходів проти автомобіля, який систематично фіксується у порушеннях ПДР. Саме проти автомобіля, а не власника – машина, яка помічена в частих порушеннях становить небезпеку для суспільства, і поліція отримає право її затримати та при потребі обмежити пересування. Причому, в законопроекті №5184 передбачено досить лояльний підхід навіть в таких випадках – автомобіль не будуть відразу і безапеляційно доставляти на штрафмайданчик. Водій, якщо бажатиме, зможе на місці вирішити питання, наприклад, вказавши координати фактичного порушника, на якого засобами автофіксації створено постанову. Або йому винесуть попередження з обмеженим строком дії, протягом якого він буде зобов'язаний закрити всі питання, що стосуються «завислих» порушень. Але якщо «ігнор» триватиме, автомобіль врешті може бути заблокований або евакуйований. Тобто, сховатися від покарання з допомогою хитрості або «дірок» в законодавстві вже не вдасться.