Зима добігає кінця не лише на календарі: снігові замети й викатані до блиску крижані колії, котрі багато тижнів допікали українським водіям, нарешті почали перетворюватись на жваві струмки та чималі калюжі. Однак варто пам’ятати, що сумна приказка про сніг, який зазвичай сходить з доріг разом з асфальтом, з’явилась не знічев’я, — і це може становити для учасників руху неабияку небезпеку.
Жодна з найсучасніших інтелектуальних систем безпеки поки нездатна передбачити що саме приховується під гладенькою поверхнею калюжі — велика вибоїна, підмита бордюрна плита чи можливо й відкритий отвір технологічного люка. Втім, за певних умов проблемою може стати навіть тонка водяна плівка на гладенькому асфальті, яка перешкоджає зчепленню коліс.
Далі ми визначимо кілька типових небезпек, які чатують на водіїв та їхні авто за теперішніх умов, та спробуємо дізнатись яким чином уникнути неприємних, а часом і «дорогих» несподіванок.
Прихований ворог під водою
Вибоїни в асфальтовому покритті чи навіть відкриті каналізаційні люки або решітки водовідведення, приховані під водою, непомітні водієві. За кращих умов їх можна побачити завчасно й оминути, не надто сповільнюючись. Однак хмарного дня чи надвечір, коли мокра поверхня дороги відблискує у світлі фар, на це годі розраховувати. Тим часом удар колесом об гострий край навіть відносно невеликої перешкоди може пробити шину чи погнути диск, а в гіршому разі навіть пошкодити підвіску.
Не меншу небезпеку становить аквапланування, коли колеса на певній швидкості «спливають» на водяній плівці та втрачають зчеплення з дорогою, що миттєво перетворює автомобіль на некерований снаряд. Звісно, гарні зимові шини з їхнім рельєфним протектором і значною кількістю дренажних канавок здатні опиратись акваплануванню краще за зношену «гуму», однак на високій швидкості та у воді, змішаній з напіврозталою шугою, «зірвати» може і їх.
Проблеми «по залізу»
Найпоширеніша технічна проблема, пов’язана з подоланням водних перешкод, — пошкодження гальмівної системи. Через відкриту конструкцію більшості сучасних механізмів вода та змішаний з нею абразивний бруд потрапляє на диски та колодки практично без перешкод і може тимчасово, але істотно зменшити ефективність гальмування — зазвичай саме тоді, коли вона найбільш потрібна.
Якщо ж автомобіль, що рухався динамічно протягом якогось часу, «влітає» в калюжу з крижаною водою, «на вихід» можуть попроситися й самі диски. Через великий перепад температур вони можуть безповоротно деформуватися, що спричинить неприємну пульсацію («биття») під час сповільнення та може вплинути на довжину гальмівної дистанції.
Однак «найдорожча» потенційна загроза — гідроудар двигуна, коли під час подолання глибокої калюжі вода потрапляє до циліндрів через повітрозабірник. Мотор у такому разі може вийти з ладу остаточно, — і потребуватиме капітального ремонту. Заведено вважати, що найбільше за таких умов ризикують низькі легкові автомобілі, однак це не зовсім так: навіть у багатьох кросоверів забірник повітря встановлений доволі низько (під переднім крилом, у бампері або за решіткою радіатора). До того ж водії «сувів» часто сповнюються надмірним оптимізмом, долають калюжі на вищій швидкості й «женуть хвилю», - а це швидкий шлях до проблем.
Електрика, пластик і корозія
Сучасні авто містять силу-силенну електроніки. І хоч більшість «мізкових» модулів таких систем передбачає захист від проникнення води або ж встановлена у недоступних для неї місцях, у зоні ризику залишається проводка з комутаторами з’єднань і датчики — особливо у низько розташованих компонентах. Тому навіть не надто глибоке занурення на швидкості може стати причиною тимчасових електричних збоїв, через які на щитку приладів з’являтиметься індикація «помилок».
Дивина, однак пластикові елементи конструкції, яких на сучасних авто чимало, теж можуть потерпати від води, — однак такі проблеми пов’язані переважно з високою швидкістю руху. Рідина, як відомо, не стискається, — і тому масивний потік води з-під колеса, коли те влітає» до калюжі, може деформувати підкрилки чи захисні «пильники» на днищі, або й зірвати з «кліпсів» декоративні накладки на порозі або крилі.
Також варто пам’ятати, що брудні струмені з-під коліс потрапляють у приховані порожнини кузова. Звісно, дренаж там зазвичай передбачений, однак крізь нього витікає рідина, а накопичений у численних закутках конструкції густий бруд тривалий час утримує вологу та створює парникові умови для осередків корозії, — особливо коли у воді досі чимало реагентів або солі, яку ще недавно сипали на зимові дороги.
Як зберегти репутацію «непідмоченою»?
Насамкінець — кілька слів про небезпеку, яку швидке подолання калюжі автомобілем може становити для інших учасників руху. По-перше, бризки (і тим паче — хвиля) з-під ваших коліс за мить опиняються на машинах у зустрічному потоці, — а потік бруду може тимчасово засліпити іншого водія, змушеного похапцем вмикати омивач. Добре, якщо у цю мить він не намагався маневрувати, щоб уникнути баюри у власній смузі руху.
Врешті, автомобіль, що проїжджає через калюжу на швидкості, може добряче облити багном пішоходів або й велосипедистів, які не лінуються «катати» за будь-якої погоди. Це не лише неетично, а й може бути визнано адміністративним правопорушенням у деяких країнах.
Найуніверсальніший засіб уникнути згаданих проблем — зменшити швидкість руху. Насамперед це дасть вам трохи більше часу для того, щоб вирішити чи є можливість безпечно оминути водяну перешкоду, чи її доведеться обережно «форсувати», сподіваючись на відсутність під поверхнею води зазубреної діри в асфальті. В будь-якому разі «малий хід» позбавить вас ще й необхідності різко сповільнюватись, наражаючись на ризик деформації гальмівних дисків від перепаду температур.
Якщо ж уникнути перетину сумнівної калюжі не вдається через інтенсивний транспортний потік або відсутність простору для маневру, не намагайтесь зробити це «ходом», здіймаючи ефектну брудну хвилю. Аже за невдалого збігу обставин «наковтатись» води може навіть двигун височенького кросовера. Та й пішоходи, які цієї миті намагаються знайти «брід» на залитому тротуарі або узбіччі, будуть вам дуже вдячні.
Прокоментуйте першим