Одна з найпоширеніших неприємностей, які переслідують автомобілістів зимової пори, зазвичай трапляється ще до того, як машина починає рух. Історія дуже проста: за перших морозів через перепади температури в личинках дверних замків, на замкових скобах і просто на ущільнювачах у дверних отворах накопичується волога. Так що водій, без задньої думки припаркувавши машину на відкритій стоянці ввечері, ранком може виявити власне авто не просто замкненим — замурованим!
Навіть незначна кількість води — кілька крапель, що розтеклися найтоншою плівкою по вистиглому протягом ночі металу, гумі чи пластику, — може прихопити дверцята буквально намертво. Ситуація кепська: підібрався до машини по свіжому сніжку, змахнув “білих мух” з периметра дверного отвору замерзлими руками, клацнув кнопкою центрального замка на “дистанційці”, почув як спрацювали реле... А двері немов заварені! Що сталося і як дістатися до салону?
Що з цим робити?
Причин, з яких дверцята автомобіля можуть виявитися заблокованими в мороз, кілька. Перша — найпоширеніша, з нею стикаються власники машин без центрального замка, автомобілісти, які за звичкою користуються для замикання дверей ключем і ті, хто забирає акумулятор “ночувати” в тепле приміщення: замерзла в личинці замка вода.
За великим рахунком, замерзла личинка — не така вже й велика проблема: для її розблокування є кілька способів — від класичних “шоферських” до сучасних рішень “в одному флаконі”. Перші пропонують нагріти ключ запальничкою або “закапати” личинку невеликим об'ємом гальмівної рідини за допомогою шприца — якщо, звісно, морозним ранком у вас в кишені завбачливо прихований шприц з парою “кубиків” гальмівної.
Втім, зауважимо, що гальмівна рідина — не найкращий засіб для контакту з кузовним металом, тому безпечніше скористатися рідиною-вологовідштовхувачем. Але цей спосіб не можна назвати стовідсотково вдалим: впорскнута в замкову щілину “ведешка” справді може швидко видалити з неї лід, але заразом вимиє з личинки й залишки мастила — і нова зустріч із замерзлим намертво замком буде практично гарантована.
Для розв'язання цієї проблеми краще завести спеціальний флакончик з “розморожувачем”: по-перше, рідина в ньому містить розчинене мастило. Розтопивши лід і витіснивши з механізму замка воду вона змастить металеві поверхні, звівши ризик “рецидиву” до мінімуму. По-друге, флакони з такою рідиною мають спеціальні тонкі носи, які допомагають адресно впорснути розморожувач усередину механізму.
Гірше справи йдуть в тому разі, якщо до металу дверей “прихопився” гумовий ущільнювач. Намагатися сходу видерти двері з отвору силоміць — собі ж дорожче: ущільнювач в кращому разі може вилетіти з кріплень, а в гіршому — порватися. Тут вже доводиться або проливати двері по периметру отвору “розморозкою” (що може виявитися хоч і дієво, але дорогувато), або запастися терпінням і спробувати розділити примерзлі поверхні шляхом “мануальної терапії” - акуратно простукуючи дверцята в місцях прилягання ущільнювача і періодично “продавлюючи" їх для легкої деформації гуми, сподіваючись, що лід з неї просто викришиться.
“Мерзляки” з досвідом радять перевірити всі дверцята машини по черзі: на тих, якими користуються не так часто, як водійською, гумовий ущільнювач може виявитися сухим і непромерзлим. Власникам кросоверів і мінівенів не гріх спробувати дістатися до салону через задні, п'яті дверцята. Не те щоб вони примерзали менше за інші — суто про всяк випадок. А раптом? І якщо афера виявиться вдалою, після прогріву машини подбайте про те, щоб наступного разу ущільнювачі не прихопились — акуратно обробіть їх силіконовим спреєм або проникним мастилом в аерозольному балончику.
Цим же засобом слід обробляти гумові ущільнювачі та зустрічні фіксатори механізму замків після кожної зимової мийки — тоді проблем з доступом до салону точно не буде. Тільки намагайтесь не бризкати мастилом на скло і ЛКП — силікон та подібні засоби утворюють на поверхні стійку “жирну” плівку.